Пані Лідія з Кропивницького проїхала 450 км до місця зустрічі звільнених з полону українських воїнів. Їй ніхто не телефонував і не запрошував – сама вирішила. Жінка вірила, що цього разу їй пощастить. А потім побачила сина, який вийшов з автобусу з синьо-жовтим прапором на плечах.
На місці зустрічі працювала знімальна група “Громадського”, повідомляє Перша електронна газета.
На плацу зібралося чимало жінок і чоловіків. Хтось чекає на коханого, хтось на тата, хтось на сина, хтось на побратима, хтось спеціально приїхав, щоб зустріти воїнів, у яких війна вже забрала найцінніше – їхні родини.
Старші тримають в руках прапори різних підрозділів, показують один одному фотографії своїх “хлопчиків”, заспокоюють телефоном рідних, які залишилися чекати вдома. Найменші мирно сплять на руках своїх молодих матерів і не здогадуються, що сьогодні, можливо, уперше побачать татусів.
Серед жінок визирає пані Лідія. Вона у військовій флісці свого сина і з прапором першого батальйону морської піхоти.
“Під час минулих обмінів вже поверталися його побратими з морської піхоти і я вирішила, що зустрічатиму їх кожного разу, може і моя дитина буде там (серед звільнених – ред.).
Він 30 місяців в полоні. Кадровий військовий, офіцер ЗСУ. На службі з 2014 року. Починав з Іловайська, пройшов Дебальцеве.
З листопада 2022 року був на черговій ротації. Його підрозділ вирушив на оборону Маріуполя, де й потрапив у полон. Вже два з половиною роки” – розповідає мама.
Їй хтось подзвонив. Жінка уважно слухає голос, радіє і врешті кричить у телефон:
“ДЯКУЮ! ДЯКУЮ! ДЯКУЮ!”
Скоро має приїхати автобус. Це видно по тому, як шикуються і готуються військові, які знаходяться тут же, поруч з родинами полонених. І ось він заїжджає на плац. Один за одним виходять хлопці з синьо-жовтими прапорами на плечах. Рідні ще якусь мить стоять нерухомо, а потім, звідусіль лунають вигуки щастя – впізнають своїх.
Воїни розбрідаються поміж цивільними. Обійми. Поцілунки. Сльози. Хтось кричить “З Днем народження, мій рідний!”, “Дітки мої любимі!”, “Привіт, брате!”, “Диви, кого я тобі принесла” і вже до малюка – “Це папа!”, “Татусь повернувся!”.
Обіймає сина і мама Ліда.
– Все нормально, мам. Не попадав раніше… – ніби виправдовується воїн.
– Похудав… – одразу помічає мама.
– Не на курорті був. Зубів трохи нехватає. Половини
– Нічого! Поставимо! Рибочка ти моя! – заходиться плакати жінка.
– Все нормально, мам. Все нормально.
Того дня, 18 жовтня, Координаційний штаб провів 58-й обмін військовополоненими. Додому повернулися ще 95 Захисників України, а також тіла 501 полеглого Героя. Як ми повідомляли раніше, серед звільнених був також воїн з Олександрівської громади.
Читайте також:
- Суботцівська громада зустріла звільненого з полону воїна (ФОТО)
- На Кіровоградщину повернувся воїн, який потрапив у полон біля Чонгару два роки тому