Вчитель історії з Кропивницького Євген Бучукурі пішов на війну у 2015-му. Захищаючи країну від росіян, молодий чоловік отримав не лише перший бойовий досвід, а й протез замість частини ноги. Після вторгнення 2022-го Євген знову пішов до військкомату. Стати на захист України – було його добровільним і виваженим рішенням.
Сили оборони опублікували відео 124 бригади ТрО, де нині служить воїн, повідомляє Перша електронна газета.
Євген розповів про військову службу, значення цієї війни для України і звільнення Херсонщини.
Як пішов воювати?
“Це не перша кампанія, у якій я приймаю участь. Я почав свої перші військові кроки ще в 2015 році. Справа в тому, що в мене особливість професії (я вчитель історії у Кропивницькому) і відповідно один з елементів – це патріотичне виховання. І якось займатись патріотичним вихованням і відсиджуватись в теплому місці… для мене це … трошки не так. Спочатку я пішов, щоб стати прикладом. І вже вдруге так само добровільно пішов до військкомату, і мене мобілізували”.
Що для тебе ця війна?
“Це те горнило, в якому може викуватись наше суспільство, ідентичність нашого народу. На жаль, поки що ця війна на виживання. Тому що або ми, або нас. Іншого варіанта нема”.
Про звільнений Херсон
“Я розумію людей, але уваги було занадто багато. Тому що нам треба було виконувати свою роботу, і певною мірою оці емоції заважали нам працювати. Бо люди обступали, діти зривали шеврони на сувеніри, а жіночки приносили якісь смаколи, з останніх харчів намагалися нам щось зробити. Ми відмовлялися. Ми розуміли, що харчів не було, що магазини майже порожні були. Але люди намагалися тоді саме останнє… (віддати – ред.).
Це такий період ейфорії, щастя. Їхні емоції тоді були виключно позитивними попри те, що тут не було ні газу, ні світла, ні мобільного зв’язку – нічого абсолютно! Тільки холодні стіни і емоції, які були єдиним, що гріло.
Ми відчули, що не просто так сюди прийшли, не просто так робимо свою роботу”.
Для чого ти воюєш?
“Для того, щоб мій син не побачив цієї війни, щоб його онуки цього не бачили. Краще відразу показати нашим сусідам, що зі зброєю в руках сюди краще не йти і взагалі не лізти не в свої справи.
Тому що, чия хата, того і правда”.
Читайте також: Брати-вчителі з Кіровоградщини вдруге зустрічають професійне свято на фронті