У затишному кабінеті, стін якого майже не видно за величезною колекцією дзвіночків, Тетяна створює одяг із елементами сучасної української вишивки. Одяг її авторства – стилізована українська вишивка. А колекція дзвоників – ледь не карта світу, де зібрано близько 400 не схожих один на один експонатів.
Перша електронна продовжує розповідати про цікавих людей Кропивницького і сьогодні в центрі нашої уваги – дизайнер, колекціонер, любляча мама та дружина Тетяна Лугинець.
Робота як життя
Тетяна почала шити ще зі шкільних років. Любов до викройки Тетяні привила її бабуся:
“Бабуся в мене шила. У неї була велика швейна машинка. Із отих ще давніх. Бабуся мені показувала, що і як треба робити. Мені хотілось навчитись шити як вона”, – розповідає Тетяна.
Першу освіту Тетяна здобула за спеціальністю бухгалтер-аудит. У той час, коли випускниця місцевої школи шукала свою професію, вибору особливого не було. Проте згодом жінка таки здобула диплом у тій сфері, якою живе – закінчила Київський університет технології і дизайну за спеціальністю технолог-констуктор одягу. І, звісно, реалізовувала свої знання на практиці – приймала замовлення вдома. А 8 років тому її мрія здійснилась – вона відкрила власне ательє “Стиль-Т”.
Тут Тетяна зібрала команду професіоналів, з якими пліч-о-пліч працює над створенням одягу, більшість – з вишивкою. Думки кожного з команди йдуть в одному напрямку, саме тому їм вдається працювати у теплій, безконфліктній атмосфері:
“Два головних спеціалісти у моїй команді – Світлана і Марія. Світлана – досвідчений спеціаліст. Займається викройкою. А Маша – взагалі унікальна людина. Вона дуже молода – лише 30 років виповнилось. Але вміє все, що тільки можна подумати. І за все береться. Треба зв’язати щось – навчилась і крючком, і спицями, і на коклюшках (ред. в’язання на котушці з ручкою). У неї дуже багата фантазія – це талант. Ми всі один одного доповнюємо – так і створюємо свій одяг”, – розповідає Тетяна.
В ательє беруться за роботу на замовлення, створюють унікальні вишивки, а у вільний час – шиють колекції та беруть участь у конкурсах. Зараз на рахунку “Стиль-Т” більше 10 колекцій, одна з яких виборола перемогу на всеукраїнському конкурсі дизайнерів “Мода без кордонів”.
Колекцію “Весна іде, красу несе” Тетяна Лугинець представляла у співаторстві зі своєю колегою є Марією Боцман. Сукні виготовлені з натурального льону, оздоблені вишивкою та доповнені декоративними елементами ручної роботи, в’язаних гачком.
“Дуже подобається працювати з натуральними матеріалами. Серед вишивки улюблена – хрестиком. Це наша історична вишивка. Я беру фрагменти, картинки вишивок і перетворюю у більш сучасну. Не люблю зовсім традиційну вишиванку – це нудно. Її зараз багато і вона починає набридати – хочеться вишивки на сучасний манер. Сучасна натуральна тканина і стилізована вишивка – оце мені подобається”, – ділиться Тетяна.
Інтерв’ю-екскурсія або Карта світу у дзвіночках
Ательє для Тетяни – її маленький світ, де вона облаштувала все, як їй подобається. Саме тут вона розмістила і друге своє захоплення – колекцію дзвіночків. Маленька кімнатка-кабінет наразі вмістила трохи менше 300 дзвіночків, ще частина – стоїть у коробках, але загалом у Тетяни їх близько 400. Більшість із них – подарунки від рідних та близьких. Кожен дзвіночок має свій номер та історію.
“Перший дзвіночок мені привезла кума з Білорусі, – показує Тетяна презент, який відкрив її колекцію. – Другий ми самі привезли із Затоки Одеської області – відпочивали там із родиною. Їздили на екскурсію в Білгород-Дністровську фортецю. Цей уже склеювався після падіння, але десь є”.
Так і почалась історія величезної колекції Тетяни – один за одним із різних куточків України привозилися екземпляри, не схожі один на один:
“Спочатку вони стояли в мене вдома. А коли відкрилось ательє – я перенесла їх сюди. Вдома їх всі просто нереально зберігати. До того ж тут люди бачать,” – каже колекціонерка.
Багато дзвоників приїхали з Києва. Коли Тетяна навчалась на дизайнера, привозила звідти оригінальні екземпляри. Чимало також приїхало зі Львова – сувенірної столиці:
“Якщо чесно, скільки останнім часом їздимо Україною, не знаходжу нічого такого, чого в мене ще нема. Чому саме дзвіночки? Не знаю. Як вишивка – не знаю чому, просто подобається. Кажуть, що дзеленчання відганяє нечисту силу”.
“Цей я замовляла в Києві. На Андріївському узвозі роблять різні речі на замовлення. А собі дзвіночок замовила. Він кришталевий – у нього особливий дзвін. Чуєте?”
“Ось це – два в одному. Келих і дзвіночок. Як у народі кажуть, штрафна чарка. Це келих, який треба відразу випити – він не ставиться”.
“Цей мені з Турції привезли”
“Це з Еміратів”.
“Із Гондурасу”
“Це ми були в Барселоні – в музеї Гауді. Він зроблений в стилі Гауді”
Довідка: Будинок-музей Гауді, найвидатнішого з каталонців, знаходиться в Парку Гуель. Починаючи з далекого 1906 року і аж до закінчення своїх днів, у цьому будинку жив сам архітектор Іспанії Гауді. Музей пропонує сучасній публіці деякі з особистих речей Гауді, а також дійсно величезну колекцію унікальних меблів, яка була створена майстром для інших. Крім цього в будинку-музеї Гауді представлено зібрання полотен відомих живописців Пікассо і Міро.
В епоху, коли жив Гауді, багато естетів Каталонії і всієї Іспанії привселюдно називали його стиль дурницею і повною нісенітницею. Вони буквально на кожному розі кричали про те, що роботи видатного архітектора не мають абсолютно ніякого сенсу.
Перш за все, його мистецтво полюбилося купцям, представникам багатої знаті, підприємцям тих часів, які хотіли виставляти своє багатство на показ. Тому саме вони замовляли у Антоніо Гауді будівництво своїх величних будинків, не шкодуючи на це ніяких грошей. Головною умовою було лише одне: щоб роботи майстра не повторювалися. Саме тому кожна робота цього архітектора є справжнім неповторним шедевром мистецтва, що дозволило Гауді розкрити себе абсолютно по-новому.
“Це Маша мені подарувала. На День народження. Спеціально для мене зв’язала”.
“А це справжній дзвінок корови. Які ото в селі чіпляють на корову, аби чути, де вона ходить. Це кума була на західній Україні. Звідти і привезла”
Загалом колекція дзвіночків нараховує близько 400 експонатів. Тут подарунки із різних країн світу, більшість – ручної роботи. Є глиняні, металеві, пластикові… Яких тільки немає. Усі вони мають номера – Тетяна веде свій реєстр.
У задекорованому улюбленими дзвіночками кабінеті, Тетяна створює одяг. І мріє відкрити власну крамницю сучасної української вишивки, де буде не тільки одяг, а і прикраси, віночки, взуття з елементами сучасної вишивки. І десь у цьому затишному куточку точно знайдеться місце для дзвіночка, який оберігатиме крамничку від злих сил…
