Минулого тижня гурт “Бумбокс” презентував у Кропивницькому макси-сингл “Люди”. Напередодні концерту лідер колективу Андрій Хливнюк провів прес-конференцію, під час якої розказав про свій виступ у Британському парламенті, про те, чим відрізняються концерти в Україні та за кордоном, про нову пісню та літні фестивалі.
Гурт “Бумбокс” приїхав у Кропивницький в рамках третьої частини туру “Люди”, однойменний макси-синг якого вийшов у квітні минулого року.
“Ця платівка – великий реліз, розбитий на дві частини. Одна – уже видана, ось, вона перед вами. А друга, яка буде називатися “Голий король”, вийде уже навесні. Декілька пісень ми уже екранізували, – розповідає вокаліст, автор тексту та музики гурту “Бумбокс” Андрій Хливнюк і додає, – Поки я не був у Кропивницькому, минуло багато часу і багато подій”.
Хоч це і не перший концерт “Бумбоксу” у Кропивницькому, але соліст гурту щиро зізнався, що знає про наше місто небагато:
“Музиканти, артисти, актори, відомі і не дуже зазвичай приїздять у міста, про які пам’ятають не сильно і говорять приблизно однакові речі, щоб сподобатися аудиторії. Звісно, потрібно говорити якісь теплі речі, але треба бути щирим. Я мало що знаю що знаю про Кропивницький. Я не можу вам сказати, що я знаю ваше місто, і люблю вас, і ще щось – це було б нечесно. Для мене це ще одна спроба із тисячі спроб налаштувати нормально звук і зіграти (те, що ми написали за ці 12 років) для тих, кому це цікаво. А побажати можу тільки теплого”.
Окрім того, під час прес-конференції Андрій Хливнюк розповів багато різнотематичних речей як про творчість власного гурту, так і про загальні філософські речі свого життя.
Якщо ви будете жити спогадами про свої досягнення,
врядчи ви будете комусь цікаві завтра
(Яким своїм досягненням ви найбільше пишаєтеся?)
“Люди, яких я знаю і люблю, більше думаю про те, що хочеться зробити, ніж про те, що вони зробили. Колись я читав цікаве інтерв’ю не пам’ятаю кого, здається, Хопкінса, у якому він говорив:
“Не думайте про те, чого ви досягнули. Якщо ви будете жити спогадами про свої досягнення, врядчи ви будете комусь цікаві завтра. Час іде, все змінюється”.
Тому давайте говорити про те, чим хотілося би пишатися. А якщо не “відговорюватися” від питання, то, напевно, пишаюся виступом у Британському парламенті на захист українських політв’язнів. А якщо не про кар’єру говорити, то пишаюся знайомством із людьми. Я нічого не міг би зробити, якби не команда і не люди, які зустрічалися на моєму шляху.
Про “Людей, що палають”
(Про виступ у Британському парламенті)
“Це була акція на підтримку, зокрема Сєнцова, Кольченка і ще 26 людей. У рамках неї в Лондоні відбулися парламентські слухання, в яких і я взяв участь. Там ми (люди, які не є політичними особами, які є медійними людьми) намагалися довести до парламентарів і людей, які опікуються цим напрямком, те, що насправді відбувається в Україні. Розповіли про якісь свої думки, як можна було привернути увагу до проблем бранців, заручників режиму. Також у рамках акції відбулася вистава “Люди, що палають”. Ця вистава уже представлена на декілька номінацій британського конкурсу (…).
Там я був негативно вражений недостатньою обізнаністю людей, які опікуються цим напрямком. Так само сильно, але приємно вражений, рівнем підтримки Британії. Це чи не єдина країна, яка не поступилася ні крок від того, що нею було сказано. Це люди, які не ведуть мови ні про які зменшення санкцій, вони говорять тільки про те, що треба збільшувати тиск, щоб у 21 сторіччі не відбувалося окупацій по всьому світі, зокрема, в Україні”.
Там ти думаєш ще й про те,
щоб усі неушкодженими з цього залу вийшли
(Про відмінності публіки в Україні та за кордоном)
“Це різні публіки. Тому що в своїй країні з концерт гурту з певним часом перетворюються не тільки на музичну подію, а і на ще “щось”. Приходять люди не тільки тому, що люблять твої пісні, а приходять ті, хто знає одну-дві композиції. Просто в неділю чи в п’ятницю йдуть із дружиною, з донькою чи з друзями на рок-шоу. А за кордоном це має інший характер, тому що люди приходять і за частинкою свого минулого теж. Ви не уявляєте, яка кількість людей імігрує за кордон і які вони всі різні. Часто за кордоном зали, які заповнені людьми, бувають розділені політично навпіл. Може бути півзалу в майках СССР, а половина – з тризубами. І ти вже думаєш не тільки про те, як зіграти пісні, а і щоб вони якось вийшли всі неушкодженими з цього залу. І, як правило, концерти проходять у країнах із іншим інформаційним простором – де люди не дуже слідкують за ТБ і пропагандою, яка з нього ллється. І вони не знайомі з пропагандою, від якої ми з вами так стомилися за ці всі роки. Оце і тішить – що нема цих кордонів. Наша реальність (хочемо ми цього чи ні) почала носити дещо етнічний характер. А за кордоном цього майже немає”.
Євробачення? Ні, дякую.
(Про конкурси, фестивалі, нову пісню)
На запитання журналіста, чи не планує “Бумбокс” спробувати свої сили на відборі до Євробачення, Андрій Хливнюк відповів, що не любить конкурси:
“Євробачення? Ні, дякую. Я не хочу брати участь у відборах на Євробачення і представляти країну там. Країна і сама себе представить. Це для тих, хто хоче такого. Я не спортсмен. У нас немає першого місця, золотих медалей. Це класна штука і я вболіваю за наших і на футболі, і на Євробаченні, і в хокеї. Але я не хочу брати участь у конкурсах із колегами, тому що там доведеться визначати, хто на кращий, хто гірший.
Не люблю конкурси. І наврядчи буду брати участь у конкурсах. Ви знаєте, вистачає мені і сил, і місця, і простору, щоб робити те, що я хочу, а не так, як диктує той чи інший формат”.
Натомість гурт активно виступає на фестивалях:
“Наразі підтверджено вже декілька фестивалів. На території України вже три чи чотири фестивалі узгоджено, які пройдуть цього літа”.
(Про майбутню “Колишню” та улюблені “ліки”)
Окрім того, соліст гурту розповів трішки і про нову пісню:
“Це такий стик лірики і “соціальщини”. Пісня називається “Колишня”. Вона не тільки про колишніх, а і про те, що у світі краси, молодості і масової культури щось сильно пішло не так. Вийде вона у березні. Ми відзняли відео на неї”.
Де шукати позитив? У творчості. Улюблена справа – краще будь-яких ліків:
“Заняття співами, музикою вимикає на деякий час, воно вимикає якісь зони мозку, які відповідають за негатив. Це своєрідна медитація – коли ви займаєтеся справою, яка вас тішить, ви не думаєте про погане. І це рятує”.
І вже за менш ніж годину після відвертої розмови з журналістами на сцену Кіровоградської обласної філармонії вийшов інший Андрій Хливнюк. Не такий спокійний, чоловік із іншим поглядом, але з такою ж щирістю і відвертістю. І ще більш запальний.
Із “Людей” до “Людей”
Концерт гурту “Бумбокс” у Кропивницькому зібрав аншлаг – у залі не було жодного вільного місця. Традиційна лірика гурту звучала в іншому аранжуванні і була дещо незвичною для слухачів, які звикли слухати в навушниках свого плеєру. Проте це все ж варіант сценічної музики, під яку варто всидіти на місці.
Розпочався концерт із головної композиції туру – пісні “Люди”. Згодом прозвучали і треки минулих альбомів, серед яких і “Вахтёрам”, “Наодинці”, “Квіти у волоссі”.
Перед тим як виконати пісні на біс Андрій Хливнюк подякував глядачам за те, що вони його слухали:
“Концерт це завжди драйв атмосфера, а вам я хочу подякувати, що ви нас слухали. От дійсно слухали. Ми знали, що буде біс. Ми сподівалися, що ви нас покличете. Тому лишили декілька пісень наостанок”, – сказав до глядачів соліст гурту.
На останніх піснях концерту глядачі вже не трималися своїх місць і пішли танцювати до сцени. Зрештою, наостанок прозвучала та композиція, яка грала першою, однойменна туру – пісня “Люди”.
Більше фото тут.