Сьогодні, 8 січня, кіровоградці квітами та хвилиною мовчання вшанували пам’ять воїнів-визволителів, які 72 роки тому звільнили місто від гітлерівської окупації.
На Меморіальному комплексі “Фортечні вали” відбулося урочисте покладання квітів до Вічного вогню, пам’ятного знаку «Багнет» та Алеї пам’яті загиблим військовослужбовцям, які брали участь в АТО.
“У часи Другої святової війни понад 36460 воїнів, славних синів і дочок нашого народу, віддали своє життя за визволення міста. Кіровоградці високо цінують безсмертний подвиг визволителів і бережуть в своїх серцях пам’ять про живих і полеглих героїв, які пролили кров і віддали своє життя за нашу свободу”, – вшанував подвиг кіровоградців у війнах міський голова Андрій Райкович.
Цей день в історії
Лариса Пасічник, заступник начальника відділу інформації та використання документів Держархіву Кіровоградської області, розповіла Першій електронній, як холодного 1944 року Кіровоград звільняли від окупантів:
“Кіровоградська наступальна операція військ 2-го Українського фронту, в якій брали участь 550 тис. радянських воїнів, розпочалася 5 січня 1944 року. Безпосередньо Кіровоград визволяли з’єднання 5о-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта О. Жадова (його іменем названо одну з міських вулиць), 7-ої гвардійської армії генерал-полковника М. Шумілова, 5о-ї гвардійської танкової армії генерал-полковника П. Ротмістрова (воєначальник, удостоєний звання почесного громадянина Кіровограда).
Існує чимало документів та свідчень про те, яким постало місто перед визволителями. Фашистський окупаційний режим завдав глибоких ран кіровоградцям та Кіровограду. У ті дні, віддалені більше ніж 70річчям, повертають нас документи Держархіву Кіровоградської області. Військовий кореспондент газети «Правда» Б.Полєвой у статті «Кіровоград», опублікованій в газеті «Кіровоградська правда» за 29 січня 1944 року, описав історію нашого міста, а також запеклі бої, що точилися на його околицях на початку 1944 року. Газетні рядки сповіщають: «…у місті, на південних околицях якого ще шумить бій, оглушливо звучать снарядні вибухи, стократно повторюючись луною. Зарево пожеж повільно похитується в присмерку зимової ночі. Горить поліційна дільниця, горить будинок гестапо, горить лікарня і ще деякі будинки. Але німецькі підпалювачі не встигли повністю здійснити свою підлу справу: запалити все місто. Біля великої міни уповільненої дії, закладеної поруч з мостом, ворог не встиг навіть завести годинник пекельної машини. Раптовість нашого удару виявляється у всьому.
На вулицях видно групи полонених, яких ведуть під конвоєм. Брудні обличчя, по-злодійському опущені погляди. Вони йдуть по вулицях Кіровограда, який щойно скинув їхнє прокляте ярмо. У старовинній фортеці ще не занесло снігом братські могили, куди німці кидали сотні жителів, розстріляних і напівживих…».
Кореспондент зазначає, що операція з визволення Кіровограда була бездоганно стратегічно продумана й блискавично виконана.
Згідно з наказом Верховного Головнокомандування генералу армії Конєву про звільнення Кіровограда від 8 січня 1944 року в ознаменування одержаної перемоги 23 військовим частинам, які відзначилися в боях за визволення нашого міста, присвоєно назву Кіровоградські. Від початку січня 1944-го у військових донесеннях та повідомленнях Інформбюро значилися 297-а стрілецька Слов’янсько-Кіровоградська дивізія, 25-а танкова Кіровоградська бригада, 1669-й винищувальний протитанковий артилерійський Кіровоградський полк, 97-й Гвардійський мінометний Кіровоградський Червонопрапорний полк”.