У перші дні лютого громадська організація «Баба Єлька» оголосила про свій новий проєкт – «Творчу майстерню», яка об’єднала майстрів народного мистецтва різних напрямків у спільній меті – разом поширювати традиційну українську культуру, боротися з комплексами меншовартості і, таким чином, посилювати власну психологічну стійкість. На безкоштовні творчі заняття запросили родини діючих військовслужбовців, ветеранів і полеглих Героїв.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
“Наша команда об’єднує не лише дослідників автентичної культури. Серед нас є й майстри народного мистецтва. Ми об’єднали їх у проєкті “Творча майстерня “Баби Єльки”, через яку доноситимемо людям, що українська автентична культура не відстала, не забита, не “село неасфальтоване”, як казали в роки мого дитинства. Ми доноситимемо, що українська культура дуже багата, сучасна, що українці ошатні, інтелігентні люди з великим творчим потенціалом, який вони втілювали у своє життя і передали нам у спадок”, – підкреслила кураторка проєкту Світлана Листюк.
Заняття майстерні відбуваються в Етнолабораторії на вулиці Театральній. На початку кожної зустрічі Світлана Листюк й Інна Данильченко проводять незвичайну екскурсію для учасників: розповідають про культурні стереотипи, які десятиліттями навязував українцям “братний” народ, щоб принизити, висміяти, змусити нас обрости комплексами і соромитися власного походження; про справжню культуру і звичаї наших предків; про сформовані нелегким життям звички, як то збирати крихти хліба зі столу і класти до рота, про які багатьом із нас не вдалося розпитати своїх бабусь.
«Під час екскурсій ми розповідаємо про те, як наш одвічний ворог – росія, російська і радянська імперії, намагалися знищити усе красиве, шляхетне, модне, чим українці могли пишатися. Коли до нас приходять з дітьми, ми показуємо їм український «розстрільний» календар. Тут на кожну дату є прізвище українця, якого вбила радянська або російська імперія. Для того, щоб потім казати, що українська культура – це атласні шаровари, пластикові вінки, борщ і вареники» – пояснює Інна Данильченко.
Окрім просвітницьких розмов, обговорення історій окремих експонатів Етнолабораторії, учасників екскурсії запрошують до непримітної кімнати за звичайними офісними дверима. Тут у напівмороці, поміж старовинних ікон і пахощів різнотрав’я, тихо лунають давні народні колискові голосами сільських бабусь. А єдине джерело світла притягує погляд до старих фотографій з зображеннями наших предків – таких же інтелігентних і вишуканих, якими вони постають в розповідях екскурсоводів Етнолабораторії.
Після хвилинки розслаблення і заколисуючої медитації, учасники переходять безпосередньо до творчої майстерки – однієї з трьох, які пропонує на вибір команда “Баби Єльки”.
Першими у лютому були етновиконавиця Світлана Буланова і хореографка Наталка Ковальчук, які познайомили учасників з різноманіттям танців наших предків, розказали, що танцювали «на степку», на вечорницях, на весіллях, як зустрічали новий рік і якими піснями закликали весну, що співали на свята і як “випускали” свій сум, коли було важко на серці.
“Раніше не було психотерапевтів, тому наші прабабусі співали. Вони виспівували все, що збиралося на душі, що пекло на серці, і з пісень черпали сили жити далі” – каже Світлана Буланова.
Серед пісень, за допомогою яких учасники намагалися виспівати власний сум, була лірична “Пливе човен”, записана в селі Соснівка Олександрівської громади.
Через тиждень творчу естафету підхопила Наталка Юрченко – майстриня воскування, родом із села Підвисоке.
«Процес створення воскових вінків і бутоньєрок – це магія. Спостегіраючи зі сторони, людина відчуває естетичне задоволення, але повноцінно відчути і осмислити глибину цієї магії можна, лише створивши восковий виріб власними руками. Збираючи букетик, споглядаючи, як у ваших руках папір, дріт і віск перетворюються на ніжні квіти, ви відпочиваєте душею, заряджаєтеся приємними емоціями, і створюєте власний духовний оберіг» – розповідає Наталка.
Майстерки “Баби Єльки” вже відвідали дві групи. Поміж них ветеран АТО, мами й дружини воїнів і ветеранів, переселенки, які чекають на повернення рідних із фронту. Наступну зустріч, яка відбудеться 26 лютого, проведе відомий в Україні і за її межами майстер вибійки Костянтин Данильченко, який навчить учасників зосередженню і концентрації, а також допоможе створити сучасні можні аксесуари з вибійкою.
Долучитися до проекту можуть всі охочі з числа родин військовослужбовців, ветеранів і полеглих воїнів, не залежно від віку і статі. Для цього потрібно зареєструватися за телефоном 050 264 95 56 (кураторка проєкту Світлана Листюк).
Проект реалізується на базі Етнолабораторії «Баби Єльки» за підтримки Фундації ЗМІN та за сприяння ГО «Спільна дія».
Читайте також: “Баба Єлька” зняла ролик про писанкарство Кропивниччини для “Патріотичної скриньки”