Сьогодні, 26 грудня, на будівлі обласного архіву у Кропивницькому урочисто відкрили пам’ятну дошку Герою України В’ячеславу Чорноволу. Її встановили на честь 80-ї річниці від дня народження провідника українського національно-демократичного визвольного руху, діяча руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політв’язня СРСР, публіциста та літературного критика.
У відкритті пам’ятної дошки взяли участь представники міської та обласної влади, науковці, громадські діячі та небайдужі кропивничани.
“На мою думку, В’ячеслав Чорновіл – найбільш видатний українець після Тараса Григоровича Шевченка. Він зробив усе, щоб Україна відбулася як незалежна держава. Я дуже жалкую, що він загинув. Його вбили. Це моя суб’єктивна думка. Це сталося, бо він міг стати нашим Президентом, і ми могли вже давно піти в Європу, отримати ту європейську демократію. Але цього, на жаль, не сталося”, – сказав у своєму виступі голова Кіровоградської облради Олександр Чорноіваненко.
Голова обласного товариства репресованих та політв’язнів Віктор Полтавець назвав В’ячеслава Чорновола одним із видатних політиків 20 століття:
“Дисидент, який все життя прожив з вірою в Україну і заради України. Він почав боротьбу за нашу державу 50 років тому, і все життя боровся”.
Віктор Полтавець та директор державного архіву області Олег Бабенко мали честь відкрити пам’ятну дошку видатному українцю В’ячеславу Чорноволу. Після цього кропивничани поклали квіти до меморіалу.
В'ячеслав Максимович Чорновіл (24 грудня 1937 с. Єрки Київської області — 25 березня 1999, Бориспіль Київської області) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975). Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акта проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р. Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-1992 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р. Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %). З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З жовтня 1991 — Гетьман українського козацтва. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Тричі одружений. З першою дружиною — Іриною Брунець мав сина Андрія, від другої — Олени Антонів — Тараса. Третьою дружиною стала відома дисидентка Атена Пашко.[2] Загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.
