Ноша лідера одна з найважчих. На тебе зазвичай дивляться як на вічного переможця у всіх турнірах. Будь-яка осічка розглядається під мікроскопом, кожне невдала дія прирівнюється до провалу. Крок не в той бік – і тебе вже не просто не носять на руках, а відправляють фактично в невдахи.
Приблизно все це очікувало протягом літа і осені “Зірку”. Так, порадувати вболівальників вісімнадцятьма перемогами не вдалося, проте головне завдання на даному етапі виконано: перше місце в таблиці є, і в його справедливості сумніватися не доводиться, тому як за останні два місяці знайшовся тільки один хоробрий, якому вдалося зайняти трон буквально на тиждень ( “Геліос”). Практично всю осінь, коли вже остаточно визначилися, хто в лідерах, а хто трохи позаду, зверху донизу на своїх суперників дивилася саме “Зірка”.
ТРАНСФЕРНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Як і личить солідному клубові, трансферна політика виявилася досить лаконічною. Довелося розлучитися клубу з Бочкуром, якому була знайдена робота в “Ниві”. Крім того, колектив покинула ще четвірка молодих і перспективних: захисники Конопацький та Осипенко, хавбек Кривошей і форвард Рибалко.
Підписали кіровоградці фактично трьох. Поповнив колектив дует з чернігівської “Десни”: центрбек Каваців, який покликаний був додати конкуренції на цій позиції, а також форвард Деребчинський. Трансфер останнього виявився одним з найбільш цікавих. Тепер в обоймі колективу знаходилося відразу три різнопланових форварди, що дозволяло тренерському штабові варіювати тактику гри як мінімум в передній лінії.
Але найважливіше придбання трапилося вже після старту сезону. Напередодні першого поєдинку 1/8-й фіналу Кубка країни з “Олександрією” контракт з кіровоградцями підмахнув Євген Паст – найдосвідчений голкіпер, якому є що розповісти про свою кар’єру, в якій вже була і Прем’єр-ліга, і єврокубки.
По суті це і всі новини з літнього табору “Зірки”. Була ще ротація пов’язана з молодими гравцями, однак для них межею було попадання в заявку, тому заглиблюватися в цей “броунівський рух” не будемо.
ІГРОВІ АСПЕКТИ
Відкривати сезон кіровоградцям належало домашнім матчем з “Оболонню-Броварем”. Здавалося, кращої прем’єри не можна було й очікувати: старт на очах рідної публіки, а тут ще й дебютант під рукою. Спочатку все так добре і складалося, проте з часом, схоже, кіровоградці завчасно увірували у власну перемогу, за що і поплатилися, програвши. Це був справжній шок, але з нього потрібно було винести урок. Оступитися “Зірка” могла в будь-який час, і добре, що такий щиглик по носі трапився на самому початку шляху. Другий тур також виявився з гіркотою розчарування через пропущений м’яч в останню десятихвилинку, який знову позбавив команду перемоги.
Взагалі, заключна частина матчів виявилася для “Зірки” однією з найболючіших. “Оболонь” з “Гірником-Спортом” кіровоградців засмучували вже близько фінішної межі і в іграх другого кола, а крім них також “Нафтовик”, “Десна” і “Черкаський Дніпро”, плюс можна сюди ж віднести і зустріч з “Миколаєвом”. Так, голи охтирчан, миколаївців і в других матчах киян з комсомольчанами в кінцівці на підсумковий результат мало вплинули, однак тенденція все одно не з приємних. Здається, така досвідчена команда, знайома з усіма ризиками від можливої втрати концентрації в останні хвилини, повинна уникати подібного, проте цифри говорять про зворотне.
Як би там не було, очки в скарбничку кіровоградців продовжували регулярно падати, а гра команди приносила чи не найбільше естетичне задоволення в лізі. “Зірка” грала різноманітно, якщо можна так сказати розмашисто, з іскринкою та великим бажанням. Різноманітність в атаці дозволяла тренерському штабу варіювати тактику від матчу до матчу, матеріалізуючи тим самим слабкі зони у суперника в голи. Без невдач не обходилось, проте було б дивно, якби “червоно-жовті” пройшли всю дистанцію на одному диханні, не знаючи гіркоти розчарувань.
Лакмусовим папером мав опинитися останній місяць осені, коли кіровоградцям належало битися зі своїми головними конкурентами: “Гірником”, “Оболонню”, “Черкаським Дніпром” і “Гірником-Спортом” (у перспективі з командою верхної частини таблиці). Пройти його рівно не вдалося (одна перемога при двох нічиїх). Однак якщо “червоно-жовті” втрачали очки в матчах з рівними собі, то їхні опоненти в цей же час оступалися з середняками, що дозволило “Зірці” навіть створити в підсумку невеликий відрив, який може виявитися ключовим аргументом на короткій весняній дистанції.
НАЙКРАЩИЙ МАТЧ
Тут ми, мабуть, виділимо один з головних для команди матчів на літньо-осінньому відрізку, який відбувся вже в листопаді. Виїзний поєдинок з “Оболонню” позиціонувався як одне з головних протистоянь першої частини сезону, і “червоно-жовтим” вдалося витримати впсихологічний тиск, здобувши переконливу перемогу. Ця вікторія навряд чи повинна була дати за півроку до кінця чемпіонату відповідь про переможця Першої ліги, але ще більше переконала в тому, що “Зірка” є явним фаворитом у цій боротьбі.
Відзначимо тут же кількома рядками і зустріч з “Геліосом”, проте значимою вона виявилася лише завдяки рахунку на табло. У харків’ян в атаці виходило мало що, зате у “Зірки” навпаки – залітав чи не кожен удар. Як підсумок – розгромна перемога над ще одним з головних суперників в поточному сезоні.
ВІДКРИТТЯ
Важко сказати, що хтось із виконавців зіграв вище свого рівня. Але при цьому не можна і дорікнути когось у занижених вимогах до себе. “Зірка” протягом усього літа і осені була сильна в першу чергу командно, це ставало запорукою вдалих атак і відповідного турнірного становища. Кожен гвинтик механізму Сергія Лавриненка відігравав важливу роль, тому зробити вибір якоїсь однієї складової в успіху всієї команди вкрай важко.
Що стосується Євгена Паста, то не можна сказати, що він відверто дивував. Однак як для Першої ліги голкіпер демонстрував вражаючий рівень. Вкрай корисний для своєї команди він опинився в останній ігровий місяць року, коли кіровоградцям протистояли прямі конкуренти. Кілька його ефектних сейвів рятували “червоно-жовтих” від ще більших проблем.
ПЕРСПЕКТИВИ
Про посилення зараз говорити не хотілося б, тому що з “журналістської рубки” “Зірка” виглядає однією з найбільш органічно укомплектованих команд дивізіону. Деякому з виконавців до того ж заважали повністю заграти в першій частині сезону ушкодження, тому резерви у хлопців Сергія Лавриненка ще повинні бути. Приклад “Олександрії” показує, що навіть наявного потенціалу ще з часів Першої ліги по ідеї повинно вистачити для того, щоб уникнути боротьби за виживання в елітному дивізіоні. Втім, УПЛ настільки неймовірна структура, що передбачати що-небудь там практично неможливо. Про це за півроку в розрізі “Зірки” і поговоримо.
