Легкоатлет із Кіровоградщини Ігор Главан на Всесвітній Універсіаді у Тайбеї фінішував шостим зі спортивної ходьби на 20 км, а у командному заліку виграв бронзову медаль на цій дистанції. Після повернення додому він прокоментував свій виступ для Федерації легкої атлетики України.
– Ігоре, цього сезону, на відміну від минулого, на офіційних змаганнях ви йшли лише одну дистанцію – 50 кілометрів. Чи здалася вам на фоні цього «двадцятка» легкою прогулянкою?
– Не сказав би, що це була легка прогулянка, особливо враховуючи спеку, при якій ми йшли. За такої погоди ще жодного разу не стартував. Ще й вологість підвищена – виступати вдвічі складніше. Та й після 50 кілометрів організм ще не відновився, я не відчував тієї свіжості і стовідсоткової готовності, які були на чемпіонаті світу і Кубку Європи. Плюс у Лондоні я максимально виклався, тому на Універсіаді показати всього, що хотілося, вже не вдалося. Та враховуючи все це, виступ все ж був непоганим.
Читайте також: За крок до п’єдесталу: легкоатлет із Кіровоградщини отримав “дерев’яну медаль” у Лондоні
– Ви цього року готувалися лише до дистанції 50 кілометрів. Чи робили якусь спеціальну роботу до «двадцятки» бодай перед Універсіадою?
– Цього сезону ми дійсно не робили жодних спеціальних робіт для «двадцятки», це теж могло вплинути на результат. Вся робота велася на витривалість. А у той час, що залишився між чемпіонатом світом і Універсіадою, спробував трішки відпочити і вже десь за тиждень ми полетіли в Тайбей. Хотілося якомога сильніше відновити організм, але після «50-ки» робити це потрібно, звісно не два тижні чи десять днів, а впродовж місяця.
– На 50 кілометрів у вас досить непогана заключна частина дистанції. Враховуючи все вище сказане вами, яку тактику обрали для змагань на Універсіаді? На що тут робили ставку?
– Я ніколи не стартував 20-ку після 50-ки. Навпаки було, але так – жодного разу. Ми з тренером не знали, як організм буде реагувати у цій ситуації, адже замість відпочинку він отримав ще один старт. Тому ми не будували якихось чітких планів і не робили ставки на щось. Нашим завданням, у першу чергу, була командна медаль. А далі вже, як складеться. За чотири кілометри до фінішу я йшов третім, але свіжості якраз не вистачило. Десь за півтора кілометри я втратив призову позицію і фінішував шостим. Але це дало змогу нам стати третіми у команді. І я задоволений тим, як усе склалося у підсумку.
– Оскільки крім індивідуальних на Універсіаді були ще й командні змагання, чи була якась командна тактика в нашій збірній?
– Перші кілометри ми з Іваном Банзеруком йшли разом попереду, а хлопці вдвох позаду нас. Але з часом ці двійки почали розриватися; була не стільки боротьба з суперниками, скільки з погодою і самим собою. Суперники здебільшого готувалися саме до цього старту, не виступали на чемпіонаті світу, тому їм було легше посісти високі місця, ніж нам з Іваном.
Читайте також: Легкоатлет із Кіровоградщини претендує на звання кращого в Україні
– Якщо говорити про команду, то імена Івана Банзерука й Андрія Гречковського вже досить відомі українським уболівальникам, у той час як Валерій Літанюк поки що для багатьох залишається темною конячкою…
– Цей хлопець уже не вперше нас дивує. Він неодноразово гарно виступав на дистанції 50 кілометрів, цього року був у кроці від потрапляння на Кубок Європи. Думаю, він нас приємно здивує ще не раз і наступного року має всі шанси потрапити до п’ятірки, яка поїде на командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби у Тайцан.
– Офіційні змагання цього сезону для вас завершилися, але ще залишається турнір у Китаї?
– Так, планую там виступити. До речі, Тайбей і місце тих змагань на однаковій географічній довготі. Тому коли ми повернемося, нам уже має бути легше, адже ми вже проходили там акліматизацію. Думаємо там завершити сезон і вже після цього приділити максимум уваги відпочинку.