Кропивницька “Зірка” підписала Сесе Пепе – захисника з дуже складним характером, який увійшов в історію відразу двох топ-клубів Франції і дебютував у професійному футболі в матчі з «Динамо».
Пише Володимир Гарець для tribuna.com.
У французькому чемпіонаті, як і у будь-якому іншому, є кілька принципових протистоянь. Дербі «ПСЖ» і «Марселя» почалося порівняно недавно – на початку 1990-х років, коли французам почало набридати всевладдя Бернара Тапі. Він забирав не тільки кращих гравців, але і підім’яв під себе один з найбільших спортивних телеканалів разом із найбільшим постачальником екіпіровки. За іронією сьогоднішніх днів, саме в парижанах тоді бачили силу, яка навіть без допомоги серйозних грошей зуміла б звалити з трону «Марсель».
Майже через 30 років у французькому футболі все встигло кілька разів кардинально помінятися, але традиція ворогувати у двох таборів залишилася і, можливо, навіть посилилася. Трансфери між клубами не схвалюються, таких гравців відверто не люблять. Навіть тих, про існування яких дізнавалися тільки після переходу.
Сесе Пепе – один з таких. Він змінив Париж на Марсель в неповні 18 років, коли про його футбольні навички знали тільки родичі, друзі та скаути інших клубів. Пепе досі утримує статус наймолодшого перебіжчика в історії протистояння «ПСЖ» і «Марселя».
Дружба з Команом і приклад Сахо
У 13 років Сесе Пепе прийняли в школу «ПСЖ» – велике свято для сім’ї футболіста, в якій всі поголовно вболівають за парижан. Сам гравець – не виняток. Коли мова заходить про кумирів, перш за все він називав Педру Паулету. І тільки потім, коли згадує про своє амплуа центрального захисника, говорить про Джона Террі і Карлеса Пуйоля.
У «ПСЖ» Сесе Пепе познайомився з Кінгслі Команом – з нинішнім гравцем «Баварії», вони однолітки і в характерах зійшлися швидко.
«Коли мене покликали в «ПСЖ», батьки переселилися в будинок до сім’ї Комана, – розповідає Пепе. – Так їм легше було організувати поїздки в академію клубу, адже ми жили в півтора годинах їзди звідти. За ці довгі години в машині ми остаточно і здружилися з Кінгслі».
В академії особливо цінували його габарити – Сесе явно виділявся на тлі однолітків. Уже в 17 років, з вагою 84 кг при зрості 1,84 м, він впевнено керував обороною і швидко піднявся в команду U-19. Перед очима у Пепе був різкий зліт Мамаду Сахо декількома роками раніше. Він був упевнений, що скоро підпише професійний контракт і дебютує в основній команді. Потрапив Сесе і в юніорську збірну Франції, де встиг відіграти шість матчів.
«Марсель» і знайомство з Б’єлса
Але вже в 19-річному віці Пепе довелося покинути «ПСЖ» – через свій характер. Із відходом Кінгслі Комана він так і не зумів стати своїм в команді, партнери ставилися до фактурного захисника зневажливо. Навіть у збірній Франції Пепе відчував себе комфортніше, ніж в рідному клубі. Коли Сесе почав втрачати місце в складі, він і зовсім зірвався – накричав на тренерів, а потім і на директора тренувального центру. Це коштувало йому місця в клубі, хоча на словах сторони попрощалися все ж полюбовно.
«Мені стало некомфортно в «ПСЖ» – у команди існували кілька угруповань, і мені не ніколи не вдавалося порозумітися з їх лідерами. Та мені і не хотілося, – розповідав Пепе. – А потім я перестав потрапляти до складу без найменшого пояснення причин. Тому логічним рішенням було пошукати щастя в іншому місці».
За півроку гравець побував на перегляді в «Осері» та «Норвічі», але йому пощастило залишитися у Франції. Заради сина батько забув про свою любов до «ПСЖ» і зателефонував тренеру «Марселя» Рафаелю Геррейро – після триденного перегляду той все ж зарахував молодого гравця в молодіжну команду.
«Коли я вперше одягнув футболку «Марселя», у мене було відчуття нереальності того, що відбувається, – зізнавався Пепе. – Мій батько завжди підтримував «ПСЖ», я – теж. Коли я прокинувся вночі і побачив на стільці футболку ворогів мого улюбленого клубу, я на мить подумав, що потрапив в кошмар. Але це футбол – і з часом я звик до того, що граю за суперників «ПСЖ».
У «Марселі» Пепе також почав досить жваво. Після декількох класних матчів за молодіжку (в тому числі і проти парижан, де була здобута перемога 3:2) йому вдалося навіть потрапити в заявку основної команди.
«Хочу, щоб Професор звернув на мене увагу», – Пепе, як і інші гравці того «Марселя», дуже цінували можливість пограти під керівництвом Марсело Б’єлси. Аргентинський тренер кілька разів розмовляв з молодим футболістом – просив побільше працювати на тренуваннях і радив прочитати кілька книг. Але Б’єлса доручив своєму помічникові Дієго Рейесу постежити за Пепе перед тим, як підписати з ним перший в його житті професійний контракт. Тренер явно щось знав…
Новий конфлікт і 18 місяців без футболу
Але Пепе так і не підписав контракт. Більш того, вже через кілька місяців він знову залишився без команди. Сесе знову зірвався на тренуванні, причому основної команди, і «Марсель» вирішив не ризикувати.
Знайти новий клуб тепер було непросто – репутація Пепе затьмарила його здатності. Граючи за аматорські команди, Сесе знову з’явився на горизонті тільки через рік, коли раптово опинився на перегляді в «Суїндоне», який зараз виступає в четвертому дивізіоні Англії. З першої спроби повернутися не вдалося – гравцеві не вистачило сил і витривалості, щоб адаптуватися під строгі вимоги англійського футболу. Головний тренер «Суїндона» Девід Фліткофт хвалив навички захисника після товариського матчу, але контракт йому так і не запропонував.
Таким чином «Зірка» стала першою командою в професійній кар’єрі Пепе. У Кропивницького або не знають, кого взяли, або свідомо пішли на ризик. Чи варто він того? Для піару – звичайно. На форумах паризьких фанатів вже почали вчити назву міста, в якому тепер буде жити Пепе. Але навряд чи «Зірка» розраховувала на такий ефект.
Тільки від Романа Монарьова тепер буде залежати, чи зуміє він знайти підхід до складного гравця. Якщо вийде, Пепе може принести чимало корйисті. Чіпкий, впевнено працює корпусом, намагається читати гру, непогано грає головою. «Зірку» він розглядає як трамплін наверх, і клубу потрібно цим скористатися.