Фокусник, шоумен, маніпулятор, програміст – у свої 23 роки Ігор Тищенко з Кіровоградщини влаштовує дива на сцені і паралельно здобуває освіту програміста.
Для рубрики Першої електронної “Цікаві люди Кіровоградщини” Ігор Тищенко розповів про те, як поєднувати різні речі, влаштовувати дива на сцені та чи існує магія.
Дивувати людей, піднімати їм настрій – звичайна справа для олександрійця Ігоря Тищенко.
«Дорослі часто говорять, що фокуси – це обман. Люди не люблять, коли їх обманюють, проте люблять фокуси. Але це не обман. Це розваги. Коли я розважаю людей, я отримую задоволення сам, – каже Ігор і додає, – На сцену потрібно виходити з гарним настроєм. Я люблю свою роботу, тому це не складно. Я заряджаюсь тим, що виходжу на публіку, показую фокуси. Мені подобається дивувати людей, бачити на їхньому обличчі посмішку».
Хотів стати Коперфілдом
Народився Ігор Тищенко у м. Олександрія на Кіровоградщині. З дитинства його цікавила магія фокусів. Ще 7-річним хлопчиком Ігор захоплено дивився на екран телевізора, де свої чари показував Девід Коперфілд. Але професію олександрієць обирав більш раціонально – зараз навчається на магістратурі у Київському національному торговельно-економічному університеті за спеціальністю програмування. Проте свою мрію не полишає й досі:
Напевно, як і тисячі фокусників усього світу я був фанатом передач ілюзіоніста Девіда Коперфілда. Якщо пам’ятаєте, раніше на всіх телеканалах показували його шоу. Будучи дитиною (якщо не помиляюсь, мені тоді було років 7) я сідав біля телевізора і з захопленням дивився виступи Девіда Коперфілда. Мені дуже подобалося, адже це щось незвичайне, щось, що відрізняється від усього іншого. Саме тоді мама подарувала мені першу книгу «400 фокусів». Я почав її читати, намагаючись вивчати, як все відбувається. Але у віці 10-11 років показувати ці фокуси було неможливо, тому що руки були ще маленькі і все «чарівництво» було дуже помітно іншим.
Не дивлячись на те, що фокуси не вдавалися з першого разу, Ігор не покидав надії і вчився далі:
Після моїх перших спроб мама подарувала мені ще одну книгу, яка називалася «250 фокусів» . Я вже був трішки старшим. Почав пробувати демонструвати їх. І мені це вдалося.
Хлопці показували олександрійцям вуличну магію
Об’єднавшись із друзями, Ігор створив колектив фокусників, які вчилися магії та передавали секрети іншим:
У 9-му класі ми створили свій власний колектив під назвою «Чудила».
Разом зі своїми друзями Ігор показував олександрійцям «Street magic», тобто демонстрував фокуси на вулиці. Умовно виділяють два стилі вуличних магічних шоу. Перший – це магія у вигляді невеликого спектаклю. Другий – магія експромту, яка демонструється з предметами, взятими у глядача.
«Street magic» дуже поширене явище у Німеччині, Америці, але не у нас. Спочатку люди побоювались, адже їм було не зрозуміло чому незнайомці підходять і щось показують. Але вже потім почали усвідомлювати, що це таке. Для нас це була як репетиція або тренування. Разом із друзями ми підходили до людей, демонстрували фокуси і дивилися, як сприймався той чи інший фокус, знаходили свої помилки і тим самим покращували свою майстерність.
З часом Ігор почав створювати і власні фокуси:
На початку першого курсу мені стало не цікаво вчити всі фокуси, які були. Я розумів, що завчити рух, це показати те, що показують інші. Тому я вивчав уже саму техніку – таким чином учився впливати на людей. І через певний час почав сам придумувати фокуси. Це цікавіше, адже ніхто не знає, як це робиться. Зараз я допрацьовую новий реквізит. Аналогів йому не має в Європі. Ідея номеру полягає в тому, що новітні технології розвиваються надто швидко, мало які винаходи входять в повсякденне життя. Деякі з них залишаються лише на папері або в ідеях розробника. Моя ціль – це перетворити ідеї в реальність. Тим самим я пов’язую свою спеціальність з магією. Я сподіваюсь, що даний номер буде успішним. Презентувати його я планую після нового року.
Фокуси – це обман?
Будь-який фокус – це ілюзія. Будь-яка ілюзія будується на тому, чого ми не знаємо, не бачимо чи не розуміємо. Тому часто фокусників сприймають як злодіїв. Адже, наприклад, кишенькові злодії також володіють технікою фокусників. Проте влучно показана магія – не сприймається як обман:
Мене сприймають не як злодія, а як артиста. І це радує. Зараз є люди, які демонструють фокуси у жанрі мікромагії. Ці люди демонструють фокуси з невеликими предметами, ховаючи гаманці та інші коштовні речі та повертаючи їх після фокусу. Мало хто з глядачів наважується віддати до рук незнайомця свої речі. Дивлячись на мене, люди розуміють, що всі мої трюки – безпечні та цікаві.
Фокуси – це можливість здивувати людей і привести їх у повний захват. Але, звісно, до таких речей інколи ставляться скептично. Ігор каже, що здивувати дітей складніше, ніж дорослих.
Діти не розуміють що такого не буває, що стіл не може літати, а предмети не можуть розмовляти, не розуміють, що не може ні звідки щось з’явитися. Наприклад, коли я показую фокус з літаючим столом дорослі розуміють, що це неможливо, а діти ще зранку бачили мультики, де було щось схоже, тому сприймають трюк за норму. Здивувати дитину важко, навіть практично неможливо. З дорослими набагато легше. Для них все що неймовірне – цікаво.
Якщо діти не дивуються фокусам, бо знають, що диво існує, то дорослі намагаються зрозуміти, як їх ввели в оману і викрити фокусника. Проте Ігор каже, що не показує «сирих» фокусів – тренується доти, поки не сховає всі свої маніпуляції під магічну маску:
Востаннє мене викривали ще у ранньому дитинстві. Ручки ще були маленькі і батьки бачили таємниці. Я намагаюся тренувати фокус до такої міри, щоб нічого не було видно і зрозуміло. Але, наприклад, під час виступів у ресторанах (де тісно і всюди люди) важко демонструвати маніпуляції. Так як я починав з street magic, мене неможливо «впіймати» навіть в таких умовах.
У кожного фокусника є візитівка
Аби здивувати свого глядача, Ігор практикується у найрізноманітніших напрямках так званої «магії». Пробував фокуси за законами фізики, хімії, психології:
Коли ти починаєш вчити щось нове, воно все більше і більше тебе цікавить, затягує. Це як всебічний розвиток.
Досвідчені фокусники мають в своєму арсеналі безліч трюків, Ігор не є винятком. І у кожного чарівника мають бути такі, які можна назвати візитною карткою.
Як правило, я працюю в сфері маніпуляції. Все те, що пов’язано зі спритністю рук. Зараз, частіше всього, я практикую маніпуляції з сигаретами, а серед фокусів, то літаючий стіл. Розробник даного столу український, ніякий інший, а саме український. Напевно ці фокуси і є моєю візитною карткою.
Маніпуляції – це і є каркас магії. Тож той, хто знає, як створити одне диво – не віритиме у щось інше, хоч і подібне. Фокусників називають чарівниками. Але кожна магія – це набір трюків, вміло поєднаних між собою.
Чесно кажучи, я ще жодного разу не зустрічав магію. Будь-яка магія – це хімія, фізика та психологія. У будь-якому випадку це можна пояснити. Наприклад, таке фізичне явище як левітація магнітів. Його пояснити важко, але можливо. А для людини, яка не знає всі ці предмети, все буде магією. Я намагаюсь не говорити людям, що магії не існує, адже у вірі в магію немає нічого поганого.
СЕКРЕТ
Ігоря, напевно, як і кожного чарівника, часто просили розкрити секрет фокусу. Але якщо підняти завісу таємниці, то він не буде вже дивом.
Секрети фокусу просять розповісти чи не завжди. Звісно, не розкриваю секретів. Раніше я навчав людей фокусам (у школі ще). Але коли навчити людину демонструвати фокус, який її давно цікавив, вона ніколи його не розкаже.
Але спеціально для читачів Першої електронної Ігор розповів невеликий фокус-жарт, який можна використати в компанії друзів.
У мене є трюк із числами. Просите людину загадати будь-яке число від 1 до 1000. Вона загадує і ви щось пишете на папері. Потім говорите «Я вгадаю твою відповідь». І питаєте « Це число 6?» Якщо людина каже: «Так, це число 6». Фокус вдався – ви повертаєтесь і у вас написано число 6. Якщо він каже, що це не 6, ви відповідаєте: «Я так і думав». Повертаєте папір, де написано « Не 6». Тобто все, що треба зробити – це приготувати папір, на якому пишеться з однієї сторони, наприклад, число 6, а з іншої сторони – «не 6». Адже в самому початку ви сказали, що вгадаєте не задумане число, а відповідь людини, на ваше запитання. Це такий невеликий жарт, який можна показувати в компанії друзів.