З 8 по 10 жовтня кожного року жителі Землі можуть спостерігати метеорний потік Драконіди, названий так за назвою сузір’я Дракона. Пік припадає на ніч з 9 на 10 жовтня.
Цього року інтенсивність потоку очікується не така велика: оскільки Місяць буде поблизу повні, ми побачимо всього 5 – 20% від загальної кількості метеорів. Однак втішає той факт, що радіант метеорного потоку знаходиться в частині, яка не заходить під горизонт на території України, тому потік можна спостерігати цілу ніч. Пік припадає на ніч з 9 на 10 жовтня.
Падаючі зірки – метеори – являють собою невеликі частинки міжпланетної речовини розмірами від піщинок до горошин. Вони входять до земної атмосфери на швидкості близько 20 кілометрів на секунду і практично миттєво згорають, залишаючи в небі красивий яскравий слід.
Метеорні потоки зазвичай називають іменами сузір’їв, у яких розташовані їх радіанти (точки неба, з яких розходяться треки частинок): Персеїди – від сузір’я Персея, Леоніди – від сузір’я Лева, або ж (якщо в сузір’ї розташовано кілька радіантів) – за назвою найближчої зірки (Ета-Аквариди, Дельта-Аквариди). Якщо дозволить погода, у вечірні години можна помітити метеори Драконід, що розлітаються по небу на всі боки від частини неба, де знаходиться «голова» Дракона.
Своїм походженням метеорний потік Драконіди зобов’язаний кометі Джіакобіні-Ціннера через залишене нею на орбіті скупчення твердих частинок (метеороідов). Комета, наближаючись до Сонця, нагрівається, розсіюючи в міжпланетному просторі дрібні частинки льоду та пилу, які під дією сонячного вітру трохи віддаляються від самої комети, залишаючись поблизу її орбіти. Коли Земля на своєму шляху навколо Сонця зустрічається з цими частинками, вони проникають до атмосфери і прокреслюють то прямі суцільні, часом переривисті лінії, а іноді навіть мають вигляд однієї або кількох вогняних куль. Більшість спалахів спричинені метеороїдами розміром з піщинку.
Сама комета Джіакобіні-Ціннера була відкрита французьким астрономом Мішелем Джіакобіні, який вперше помітив її 20 грудня 1900 в сузір’ї Водолія. Через 13 років, у 1913 році, цю саму комету випадково перевідкрив німецький астроном Ернст Ціннер, який спостерігав увечері 23 жовтня змінні зірки в сузір’ї Щита.
І хоча комета наближається до Землі раз на 6,5 років, через її хвіст наша планета проходить щороку в кінці першої декади жовтня, що дозволяє спостерігати метеорний потік. З року в рік інтенсивність потоку змінюється і передбачити її дуже важко. Так 9 жовтня 1933 р спостерігалося близько 25 000 метеорів на годину, а в 1946 році – близько 10 тисяч метеорів на годину. Нижче наведена картина цього явища під час спостережень у Ленінграді 9 жовтня 1933 р.
За матеріалами сайту фіз-мату КДПУ.