Два роки тому, 14 вересня 2014 року, під час оборони Донецього аеропорту героїчно загинули два офіцери кропивницького 3 окремого полку спеціального призначення: капітан Кулигін Олег Борисович і старший лейтенант Подолянчук Евгеній Петрович.
Євген Подолянчук
«З щитом або на щиті» – у молодій родині пластунів Євгена Подолянчука та Марії Сергєєвої це був звичний і цілком зрозумілий вислів. Євген із юності знав, що воюватиме у гарячих точках. На що й налаштовував рідних. Був командиром групи спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення у Кіровограді. Ще на початку бойових дій одним із перших відбув у зону АТО. Загинув 14 вересня 2014 року під час оборони Донецького аеропорту у 23-річному віці. У рідних для хлопця Черкасах на його честь нещодавно перейменували вулицю Нижню Комсомольську. Деталі у сюжеті “Радіо Свобода”.
Євген родом із Черкас, після закінчення школи поїхав на навчання до Львову. Євген, як професійний військовий, був направлений на службу до Кіровограда у в/ч А 0680 (3 полк спецпризначення). У травні минулого року хлопець одружився, а вже за рік (у 2014-му) поїхав захищати Україну на східні рубежі.
23-річний Євген Подолянчук був командиром групи, яка з травня місяця охороняла Донецький аеропорт. Після прощання з бойовими побратимами у Кіровограді, Євгена відправили на малу батьківщину – Черкаси. Там його і проведуть в останню путь родичі та друзі.
«На ньому фактично трималася оборона цього аеропорт. Виконуючи свій обов’язок, він і загинув. Це була мужня, чесна, відважна людина, член Всеукраїнської скаутської організації «Пласт», – розповіла під час прощання з героєм добра знайома Євгена Олена Козачинська.
Скаутська організація «Пласт» вшанувала пам’ять старшого пластуна і нагородила його посмертно Залізним Пластовим Хрестом.
Олег Кулигін
6-го серпня 2016 року виповнилося б 45 років капітану, начальнику інженерної служби 3-го полку спеціального призначення ЗСУ, мобілізованому начальнику дільниці Інгульської шахти ДП «СхідГЗК», Олегу Борисовичу Кулигіну, який 14 вересня 2014 року отримав смертельне поранення під час оборони Донецького аеропорту.
Олег Кулигін народився 6 серпня 1971 року в вугільно – шахтарській столиці Кіровоградської області місті Олександрії. Можливо, це теж вплинуло на його подальшу долю, в усякому разі після закінчення в 1988 році середньої школи № 6, він вступив до Олександрійського ПТУ № 13, де через рік з відзнакою (так званий «Червоний диплом»), набув спеціальність «Машиніст електровоза підземний». Товариші по училищу пам’ятають його, як веселого, ініціативного і доброзичливого хлопця.
Його товариш, в 2014 році начальник дільниці Інгульської шахти Руслан Шевченко, з яким вони товаришували з училища, згадує, як несподівано, рано-вранці, вони запропонували Олегу поїхати в Кривий Ріг, щоб вступити в Криворізький гірничо–рудний інститут. Олег, не довго думаючи, взяв документи і вони поїхали. Він завжди був рішучий і легкий на підйом. Руслан Станіславович згадує, що Олег в інституті і гуртожитку вирізнявся рішучістю і безвідмовністю, завжди мовчки одягався, коли його просили про допомогу і йшов, не питаючи, куди і навіщо – раз треба, значить треба.
Олег і тоді намагався бути самодостатнім, наприклад, намагався завжди заробити на життя, для чого доводилося вантажити цукор або, як тоді казали – займатися бізнесом. Був людиною слова, любив книжки, особливо з історії України. Але, здобуваючи гірницьку професію, мріяв про військову службу, навіть хотів вступати в навчальний заклад, де готують працівників СБУ. Йому хотілося боротися з негараздами і захищати Україну ще тоді!
Після закінчення ВУЗу він таки спробував втілити свою мрію в життя, але чомусь не склалося. Тоді Руслан Шевченко фактично і привіз друга в Кропивницький, де вже працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». Так, в 1995 році Олег Кулигін і потрапив на дільницю № 7 (гідрозакладки), де і пропрацював до самої мобілізації, причому з 2007 року – начальником дільниці.
18 вересня 2014 року в Кіровограді було оголошено днем жалоби. Колектив Інгульської шахти, сусіди, родичі та військовослужбовці (вже легендарні «Кіборги») Третього Кіровоградського полку спецпризначення прощалися з Олегом Борисовичем. Його поховали на Алеї Героїв Ровенського кладовища в Кропивницькому.
Вічна пам’ять…
Фото з архіву Першої електронної та допису Оксани Червоної у пабліку Армія SOS
Відео “Радіо Свобода”