Сьогодні, 26 серпня, перед початком сесії Кіровоградської обласної ради стало відомо, що загиблому військовому – заступнику командира 42-го мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади – майору Володимиру Степанку присвоїли звання підполковника.
Погони підполковника отримала вдова Олена Степанок.
“Є така професія – захищати рідну землю. Її обирають мужні чоловіки. Слава тим, хто захищає нашу землю на сході України, і слава тим, хто поклав свою голову за неї”, – сказала Олена Степанок.
Біографічна довідка
Володимир Степанок народився 27 січня 1968 в с. Майське Джанкойського району Криму в родині хліборобів. З дитинства снив кар’єрою військового, і тому після закінчення школи, не маючи жодних зв’язків і покровителів, вступив до Новосибірського вищого військово-політичного загальновійськового училища. Вдосконалював себе не лише фізично, але й інтелектуально: мав безмежну любов до книг та завжди цікавився життям суспільства.
За світоглядну позицію та послідовну в усьому поведінку отримав від інших курсантів прізвисько “Апостол”, яке закріпилося за ним на все життя. Служив Володимир у Туркестанському військовому окрузі, а після здобуття Україною незалежності – у Феодосії.
5 червня 1993 року одружився на чарівній дівчині Олені, а вже наступного року у подружжя народилася донька Юлія. Тривалий час сім’я перебувала в Криму, за місцем проходження служби Володимира.
“Володимир дуже любив подорожувати. Хтось колекціонує мінерали, хтось – монети, а він з кожної своєї поїздки привозив книги. Як сім’я військових, ми тривалий час жили в різних місцях, на зйомних квартирах. Так от, часто нам доводилося їсти і спати на книгах в буквальному сенсі. Де б не жили, нас завжди оточували книги”, – згадує дружина Володимира Степанка Олена Валентинівна.
І от у 1998 році Володимир закінчує Київський військовий гуманітарний інститут, звідки його направляють до Кропивницького (тоді-Кіровоград) на посаду старшого офіцера відділення військкомісаріату з виховної роботи. Того ж року він отримав звання майора ЗСУ. На новому місці Володимир разом із родиною проявляли себе як активні свідомі громадяни. Разом брали участь у різноманітних патріотичних заходах, ніколи не були байдужим до проблем розбудови Української держави. Влітку 2012 року Володимир долучився до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.
Узимку 2014 року Володимир став активним учасником революційних подій на Майдані в Києві. А коли в Україну хлинули окупаційні та диверсійні російські збройні групи, кадровий військовий і націоналіст долучився до захисту кордонів держави, ставши заступником командира 42-го батальйону територіальної оборони 57-ї моторизованої бригади.
26 січня 2015 року під час активних бойових дій на Донеччині під Дебальцевим Володимир загинув внаслідок потрапляння протитанкового снаряду в його БТР. Разом із Володимиром загинув водій. З того дня і до сьогодні ім’я героя на устах кожного з тих, хто бодай раз спілкувався з ним.
Поховано Володимира Степанка у Кропивницькому.