Минулого тижня у Кіровограді відбулася громадська дискусія «Децентралізація в дії. Перші результати, можливості, виклики». Головним експертом дискусії став директор інституту розвитку територій, експерт Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» Юрій Ганущак. Місцеві журналісти мали можливість задати питання експерту.
– Юрію Івановичу, назвіть, будь-ласка, три досягнення та три найбільші проблеми реформи децентралізації?
-Перше досягнення, що реформа зрушила з місця. Реформа, про яку казали, що вона проклята, насправді дуже вдячна. Друге досягнення: що у неї повірили. Вже є певні результати і навіть позитивні. Третє, що вона зрушила реформи в інших галузях – у медицині, освіті, наданні адміністративних послуг. Пішов рух і з’явилися певні перспективи. Тепер труднощі – перша і найголовніша – не прийнято зміни до Конституції України. Я сподіваюся, і голосування щодо змін по судоустрою це показало, що це можливо. Зміни до Конституції відкриває дуже величезні перспективи – подальший розвиток країни. І, на мою думку, усі крики про 18 пункт законопроекту про зміни до Конституції (особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом – авт.), надумані. Ніхто не реабілітуватиме, ні амністуватиме, тим більше не надаватиме особливий статус тим, хто не хоче підпорядковуватися законам України. Більше того, в законі потрібно передбачити жорсткий контроль. Існування військово-цивільних адміністрацій потрібно ввести в Конституційне русло. Саме так і потрібно розуміти 18 пункт, а не кричати, що Україну продають. Це перша невдача.
Читайте також: У Кіровограді обговорили перші результати децентралізації
Друга, я б сказав проблема, це – недостатня координація діяльності як органів влади, так і політичних сил. Представник Опозиційного блоку очолює профільний комітет у ВР. Очевидно, що він блокує проведення цієї реформи, тому вона йде дуже важко. Третя обставина, яка існує, у нас занадто багато крикунів-популістів, тобто людей безвідповідальних. Недовершеність людей політичної структури впливає на те, що виникають сумніви: а правильно ми робимо чи ні, а от завтра вибори. Сміливості для політиків і розуміння того, що завдання політиків не сказати виборцю те, що йому подобається. А пояснити й Уряду, що реформа, яка є непопулярною, саме те, про що мріяли виборці. Це – велика майстерність. Цю реформу мають вести експерти і пасіонарії. Усі три проблеми, про які я говорю, вони вирішувані. Ми приречені на успіх. Ця реформа матиме 100-відсотковий успіх. Люди не люблять бюрократів. Реформа децентралізації – це перетряхування бюрократії. І якщо нормально пояснити людям, як це відбувається, я сумніваюся, що люди будуть виходити з лозунгами «Хочу, що Іван Іванович правив нами довічно!». Зараз криків та нападів стосовно реформи децентралізації набагато менше. Ми перейшли до розуміння: нехай спробують. Ті, хто сміливі, п’ють шампанське. А ті, хто сидить і думає, що його вибрали до пенсії, так не буде. Ми мусимо стати першою країною в Європі. Ми маємо такі можливості. Якщо ця реформа буде зроблена, то ми зробимо те, що називається тунельний ефект, тобто ми пройдемо на ті позиції, на які ще не дійшли інші країни. Та ж сама хвалена Польща. У них надзвичайно паршивий адміністративний устрій. За великим рахунком з них приклад не потрібно брати. Треба брати ідею, що вони щось зробили, щоб покращити ситуацію. У них поганий адміністративний устрій і вони про це кажуть усім. Насправді, коли ми зробимо цю реформу, а нас ситуація буде набагато кращою, ніж у Польщі. Перше – треба повірити в себе, друге потрібно засукати рукава і працювати.
– Як виглядає Кіровоградщина у масштабах України.
– На жаль, у Кіровоградській області поки що тільки три громади. Найкраще – у Хмельницькій області (22 громади), непогано Тернопільській (26 громад). В Одеській області, наприклад, їдуть дивитися в Балту. Там хороші результати. Там створена територіальна громада майже в межах району. Одна сільська рада кричала, що не хоче об’єднуватися, але зараз змінили свою думку. Щоб не проводити ще одні вибори, усі чекають новий закон про так звану «олійну пляму» (проект №4772), який передбачає доєднання населених пунктів до об’єднаної громади.
У кожній області є осередки, де люди більш дозріли. Можу сказати про Тернопільську, де при владі були «Свободівці». Вони так перетисли пружину, що вона урвалася. Люди наперекір владі почали об’єднуватися, це – був вибух ентузіастів. Хоча з точки зору спроможності, інфраструктури, то у Хмельницькій області більш все продумано. Із 22 громад 20 мають перспективи. І в них проблеми зовсім іншого плану, ніж, наприклад, у Кіровоградській. Вони думають над тим, як написати проект, щоб до них прийшов інвестор. Інвестор вже йде. У них проекти набагато продуманіші, ніж у інших областях, бо вони пройшли певний етап. Ця реформа приречена на успіх, питання тільки у часі.
– На Кіровоградщині, влада хоче зробити об’єднані громади на базі районів. Яка ваша думка з приводу цього?
– З технологічної точки зору, зробити саме так було б простіше. Але проблема в тому, що в багатьох районах є потужні центри економічної діяльності. Якщо від центру до найдальшого села 60 кілометрів, то краще не створювати об’єднану громаду. Ніякого ефекту не буде, управління та контроль на такій відстані не можливе. Методика створення об’єднаної громади передбачає оптимальні конфігурації. Якщо маленький район, то тоді сам Бог велів, якщо він великий, обов’язково буде поділ. Є міста обласного значення, зона впливу таких міст 20-30 кілометрів. Діти навчаються в містах ( в тому ж Кіровограді чи Світловодську), тому ми їх не повинні обмежувати, у них зона впливу саме така. І тому абсолютно логічно, коли ближчі села приєднуються до таких міст. Тільки той, хто має економічні зуби, може мати абміції. Теза «один район – одна громада» може застосовуватися тільки з розумом. У деяких випадках «так», але в деяких «ні». Деякі ваші західні райони цілком підходять, щоб створювати на базі району об’єднану громаду.
– На одній із нарад в Кіровоградській ОДА прозвучала інформація про те, що для реалізації реформи децентралізації потрібно внести зміни до 500 законів України. Про зміни до Конституцію ви вже говорили.
– Є цілий ряд базових законів (їх десь 20), до яких потрібно вносити зміни однозначно: про новий адміністративно-територіальний устрій, про префектури (або про державні адміністрації, поки не приймуть зміни до Конституції), про місцеве самоврядування, земельний, податковий та бюджетний кодекси. Це ті, де потрібно по-суті вносити зміни. І вже вносять зміни. З’являються нові суб’єкти права. Візьмімо для прикладу ОТГ (об’єднання територіальної громади). ОТГ – це не зовсім сільські і не зовсім міські ради, вони мають більший простір, більше повноважень, і тому їх треба описувати, як нове явище. Таких законів буде не так багато, в усіх інших випадках це буде приведення законодавчої бази до нової реальності.
Підготувала Оксана Якуніна, фото Олени Карпенко