Волонтери Олександрійського підрозділу «Всеукраїнського союзу ветеранів АТО» та Координаційного центру волонтерів подолали близько тисячі кілометрів щоб доставити військовим допомогу.
В останній момент перед виїздом групи волонтерів прийшла мати одного з бійців, який проходить службу в Донецькому прикордонному загоні, та попрохала передати передачу її сину. Не дивлячись на те, що машина повністю завантажена волонтери не мали морального права відмовити, коли ж сумки завантажили, то виявилось, що пасажир, який знаходився на задньому сидінні повністю закладений, і кожного разу щоб вийти доводилось розвантажувати, а потім і завантажувати допомогу.
Дорога видалась не легкою, адже щоб дістатись до позицій бійців довелось здолати більше ніж 500 кілометрів, і це лише в одну сторону, загалом же тільки на дорогу Олександрійські волонтери витратили не менше доби. Ще одною проблемою виявився стан доріг, в деяких місцях, як наприклад дорога до Криворізької розвилки відняла купу часу, адже по такому дорожньому покритті при повністю навантаженій машині неможливо швидко їхати – виїхавши десятій годині вечора, до першої зупинки своєї цільової поїздки волонтери дістались на ранок наступного дня.
Але посилка від матері була успішно доставлена бійцю. Далі волонтери вирушили до морських піхотинців, яким передали допомогу та отримали сувеніри – відстріляні гільзи та осколки від снарядів (так звані «подарунки» з тої сторони) для шкільної молоді міста.
Дорога олександрійців в подальшому пролягла до бійців Донецького прикордонного загону та інших підрозділів. Бійці зустріли волонтерів привітно та з вдячністю, не дивлячись на те, що зараз постачання армії набагато краще в порівнянні з минулими роками, але все ж таки домашня випічка, продукти харчування, наприклад ті ж вареники зі сметаною не можуть не радувати бійців.
«Якби не волонтери то ми б не вистояли, передайте всім подяку від наших бійців, низький уклін всім олександрійцям, що допомагають та підтримують солдат» – розповів один з бійців під час розвантаження автівки з допомогою.
Стомлені, але задоволені волонтери з Олександрії вирушили додому, адже їм передувала нелегка дорога, ще дванадцять годин в дорозі, а потім знову підготовка до наступної поїздки, адже допомога бійцям не повинна припинятися.