Наприкінці листопада Перша електронна писала про загибель молодого лікаря на водоймі. На цю публікацію нещодавно відреагував батько загиблого Віталія Сухомлина – 61-річний Олексій Іванович Сухомлин, що мешкає в Попельнастому. Чоловік неабияк втомився від болю і несправедливості, що спіткала його за час розслідування справи за фактом смерті сина. Він невдоволений роботою місцевих правоохоронців і ходом слідства, про що і поділився з нашим кореспондентом.
Читайте також: Рік після трагедії: чи відповість хтось за смерть молодого лікаря?
«26 травня син із своєю сім’єю, дружиною Іриною і донькою Владою, сім’єю брата Юрія відпочивали на березі Войнівського водосховища. Це був понеділок. Того злощасного дня брати вирішили покататися на водному скутері, на той момент про існування порома вони й не знали. Спершу плавзасіб апробував Юрій, а потім – Віталій. І так сталося, що, керуючи скутером, мій старший син проїхав через пором, але назад не повернувся, бо трос хтось натягнув. Власне, через це і наступила смерть. Зі слів свідків, які в момент події були на березі, трагедія сталася миттєво. Але рідні того не бачили. З місця розташування їм цього не було видно. Про лихо родичів сповістив хтось із місцевих. Якийсь невідомий молодий чоловік під’їхав до них на мопеді і запитав: чи це не ваш знайомий? Коли Юрій опинився біля порому, то тіло Віталія з води вже дістали місцеві рибалки, які, власне, й були свідками нещастя. Бачили все те й діти, котрі купалися біля порому. Може б такої біди і не сталося, якби трос не натягли, аби він був чимось позначений, чи вирізнявся яскравим кольором. Тим більше, що Віталій був тверезий і адекватно оцінював ситуацію.
Хочу відзначити, що спершу у справі загибелі мого сина й свідки були, а потім всі почали «віднікуватись», мовляв, нічого не було і нічого не бачили. Але ж насправді свідки є. Їх декілька. Мене ж, як батька, наразі найбільше непокоїть той факт, що правоохоронці особливо розслідуванням не переймалися. Наскільки мені відомо, першочергово справою займався слідчий Дмитро Застеба. Хто займається зараз – не знаю. Хочу сказати одне: Застеба постійно висловлював своє невдоволення тим, що родина Сухомлинів періодично цікавиться ходом слідства і на мої дзвінки практично не реагував, а якщо раз і відповів, то з грубощами. Наче я до нього звертався, бо в мене курку вкрали… Я ж втратив найріднішу людину….
Попервах ми ще оббивали пороги райвідділу, а потім перестали. Заходили якось з дружиною, але нас чергові до слідчого не впустили і вислухати не захотіли. У міліції абсолютно нічого добитися так і не вдалося. Силою в кабінет рватися не будеш, а розуміння – немає. То що зробиш? Іра – моя невістка – через те вирішила позиватися до суду. Потім, власне, справу відправили на дорозслідування. Боляче, що доводиться зіштовхуватися з такою бездушністю і хамством».
(На наше звернення представники поліції від коментарів відмовилися – авт.)
Після суду, як у телефонній розмові підтверджує Ірина Сухомлин, справу за фактом загибелі її чоловіка таки знову поновили. Але, як і чим усе це закінчиться, ще ніхто не знає. Батько, та власне і дружина загиблого, прагнуть одного, щоб правоохоронці не сиділи, склавши руки, а шукали винних у смерті сина – шукали людину, яка тягнула поромний трос і тих, хто відповідає за безпеку користування цим водним об’єктом. І жодним чином, не для того, щоб пором закрили й люди перестали ним користуватися.
Так чи інакше, але з моменту загибелі молодого лікаря Віталія Сухомлина минуло півтора року. Рідні і близькі сподіваються, що нарешті в справі буде поставлена логічна крапка. Втомилися вони від пошуків і несправедливості… Не знаходять собі розради… Розповідаючи про їхню сімейну драму, ми хочемо висловити батькам та близьким щирі співчуття з приводу тяжкої втрати. Пішла з життя добропорядна і чуйна людина, молодий лікар, син, чоловік і батько. Світла пам’ять про Віталія Олексійовича назавжди збережеться у серцях тих, хто його знав.
P.S. У попередній публікації прозвучала така думка, що того трагічного дня, коли не стало Віталія Сухомлина, чоловік святкував свій день народження. У розмові з батьком з’ясувалося, що то був звичайний уїк-енд.
Наталя Луценко для Першої електронної