Кіровоградські рибалки (гірники уранової шахти) перед Новим роком побували на Дніпрі. Їм хотілося порибалити на першій кризі, але з’ясувалося, що Кременчуцьке водосховище в межах Світловодського району практично повністю окупували браконьєри.
За словами рибалок, тут, від сіл Рацево, Вітово і аж до села Подорожнього на ямах, де зимує риба, через кожні 30 метрів стоять браконьєрські сітки. Їх встановлюють за 300-400 метрів від берега, причому мережі виготовлені абсолютно варварським способом – з рибальської ліски, яка не перегниває в воді десятки років. До того ж сітки часто ставлять на постійній основі, тобто не виймають, а лише трусять періодично, а деякі взагалі лишають на зиму під кригою і риба, яка потрапляє в мережу, просто гине. На дні вже дуже багато старих, загублених сіток, довжиною аж до кілометра, в яких багато мертвої риби. Це при тому, що промислове рибальство (за допомогою сіток) взагалі заборонене з листопада до закінчення нерестового періоду. Правда, місцева влада продовжила промисловий вилов до 1 грудня, але ж і цей термін давно закінчився.
Рибалки розповідають, що кілька років тому з браконьєрами в районі Світловодська начебто трішки розібралися, сіток поменшало, але зараз твориться просто неймовірне. Браконьєри розперезалися і з ними реально ніхто не бореться. А що ж рибоохорона? Вона є й успішно проганяє рибалок-вудкарів, але масштаби браконьєрського вилову риби, через який зникає біологічна основа життєдіяльності наших річок, чомусь не помічає.
Рибалки-любителі серйозно роздумують над створенням «антибраконьєрської сотні», бо на державні структури вони не сподіваються.
Сергій Полулях.