79-річний олександрієць Валентин Відюков присвятив медицині майже півстоліття. Незважаючи на те, що давно міг би спочивати на лаврах, він до цього часу активно працює лікарем-травматологом в Олександрійській ЦРЛ.
У голодні післявоєнні роки Валентин закінчив Олександрійське медучилище, після якого певний час працював фельдшером на селі. У 50-х роках вже навчався у Донецькому медінституті, де отримав спеціалізацію «лікувальна справа».
35 років Валентин Борисович пропрацював в Олександрійській центральній районній лікарні, 20-ть з яких заступником головного лікаря. Свого часу багато оперував і зарекомендував себе гарним фахівцем. У 80-х на нього рівнялися молоді лікарі. Однак з плином часу лікар відійшов від хірургії. Перейшов у поліклініку, де нині й працює.
Вік у лікаря поважний. І що там казати: немає колишнього запалу, ентузіазму та снаги, бо час бере своє. Однак Валентин Борисович не втрачає впевненості в тому, що працювати треба до останнього, вважаючи кредом свого життя вислів – дерева помирають стоячи. Відчуває, що ще зможе бути корисним людям.
Гордістю його життя сьогодні лишається єдина донька Олена Відюкова, що працює заступником головного лікаря Олександрійської міської дитячої лікарні.
Крім фаху, життєвими радощами Валентина Борисовича багато років поспіль залишається художня самодіяльність. Полюбляє він спів та кросворди. І сподівається, що з часом у райлікарню на заміну йому прийдуть молоді та завзяті лікарі, котрим можна буде без сумніву довірити такі серйозні речі, якими все життя переймався наш герой.
