Свою позицію з приводу перейменування Кіровограда висловив доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», екс-народний депутат України Володимир Панченко:
«Я б передусім хотів згадати, що колись у Петра Селецького була поетична збірочка «Місто без імені». Він мав на увазі наше місто та його сумну долю. Моя позиція щодо назви міста зводиться до того, що за великим рахунком Кіровоград та Єлисавеград – це одне й те ж саме. Кіровоград – це червона імперія, Єлисаветград – це царська імперія. Це – привезене, приносне, закріплене, як певний символ. Речі, пов’язані з топонімікою, не мають суто географічного характеру. Це значно глибший, значно серйозніший елемент, тому що назва – це символ, це маркер, це мічення території. Якщо Кіровоград – значить радянське місто, якщо Єлисавеград – значить «рускій мір». І тут починається проблема, яка виходить за рамки історії. Ясна річ місто називали в часи правління Єлизавети Петрівни зовсім невипадково. Це підлабузники 18 століття, якщо вони прямо не казали, але все одно все зрозуміло. Якщо зараз ставлять пам’ятник Володимиру Великому з великим натяком на те, що одночасно це пам’ятник і Володимиру Путіну. Таке саме підлабузництво. Свята Єлизавета ні причому, за великим рахунком. Ми маємо справу з підлабузництвом, щоб догодити імператриці, а крім того, позначити карту «руского міра». Окрім історичного аспекту, є ще й виразний політичний аспект. Усі знають що Жириновський активно виступає за Єлисавеград, Райкович за Єлисавеград.
Зрозуміло, чого Жириновський за Єлисавеград. Це – карта «руского міра», «это наша земля». Усі, хто виступає за Єлисавеград, думають, що це суто географічні та філологічні забавки. Та нічого подібного – це дуже серйозні політичні речі, які матимуть наслідки.
Тепер з приводу опитування. Якби це був референдум, то він би мав опирався на Закон України «Про місцеві референдуми». Такої законної можливості немає, бо немає закону. Окрім референдуму, можливий плебісцит, тобто опитування громадян, яке немає юридичних наслідків. Швидше морально-політичний характер, але знову таки плебісцит має опиратися на певні нормативні документи.
У нашому випадку не референдум, не плебісцит, а може соціологічне опитування? Ні, це не соціологічне опитування, бо його проводять професіонали і воно опирається на певні методики. У цьому випадку не йдеться про методики. Виникає запитання: а що ж це таке? Це вільне опитування, яке ні на що не зіперте. Оскільки воно ні на що не зіперте, воно ніяк не може бути проконтрольоване. Якщо постане питання, а давайте перевіримо, наскільки чесні результати опитування 25 жовтня. Які є механізми перевірки? Ніяких. Воно не буде мати юридичної сили. Навіть плебісцит немає наслідків юридичних. Тільки референдум має імперативну силу. Результати референдуму – це закон і їх потрібно було б проваджувати ужиття. А в цьому випадку опитування має суто політичний характер для прихильників Єлисаветграду, які потім будуть казати, що опираються на думку громади. До речі, про думку громадськості. Я мав свого часу разом з іншими учасниками всеукраїнської наукової топонімічної конференції зустрічі з депутатами міської ради і вони тоді займали страусину позицію: «ми нічого не пропонуємо, ми вислухаємо громадян». Це дуже лукава позиція. Що значить вислухаємо громадян, а ви хто такі? Ви не члени громади? Ви уповноважені члени громади. Значить щось пропонуйте, аргументуйте, переконуйте. Цього, на жаль, немає, але є підкилимна боротьба з політичним забарвленням. Опитування 25 жовтня немає легітимності, воно дуже довільне, воно ні на які нормативні документи не зіперте. Воно дозволить витратити з міського бюджету 600 тисяч гривень.
Мене дуже дивує позиція місцевого Блоку Петра Порошенка. Його лідери виступили за Єлисаветград, а тепер виявляється, що центральні органи і фракція у ВР Блоку проти Єлисаветграду. Нехай вони вирішуються цю проблему між собою. Блок Петра Порошенка це ж не блок Сергія Ларіна. А виглядає так, що це дуже схоже на Блок Сергія Ларіна, тому що там повно регіоналів засіло. Вони швидко переодяглися у вишиванки і тепер представляють Блок Петра Порошенка, тому що це партія влади. Це такі політичні амеби, до числа яких належить і народний артист Анатолій Коротков, і ректор техуніверситету Михайло Черновол. Вони при усіх владах піднімають руку. Ось Коротков тепер фігурує у політичній рекламі від Блоку Петра Порошенка. А він же 23 січня 2014 року був серед тих депутатів обласної ради, які підтримали Януковича. Уже були перші розстріли, були перші смерті. А вони тут голосували до Януковича – «давай жорсткіше». Це все оприлюднено, тобто за це потрібно нести відповідальність. Отже існує проблема ББП, начебто демократичної сили, яка увібрала до себе багато регіоналів. У нинішньому складі Верховна Рада не підтримає Єлисаветград, але не хотілося б щоб до цього доходило. Це означитиме певну колізію. Певний конфлікт між Верховною радою і скажімо громадою чи міською радою. Процедура складна, бо міська рада повинна подавати в обласну раду, а обласна звертатиметься до Верховної Ради. А Закон передбачає, що Верховна Рада може прийняти самостійне рішення після відповідного подання Кабінету Міністрів. Тобто ситуація досить заплутана, багатоходова, з неясною перспективою, як у шахах. Хоч би не залишилися далі з Кіровоградом…».