Радник голови Українського інституту національної пам’яті Олександр Зінченко в інтерв’ю «Главкому» розповів, яка доля чекає на Кіровоград, чому закон переважить думку громад, а також про те, як буде перейменоване місто, яке засноване за радянських часів і не ніколи не мало інших назв.
До 21 листопада місцеві ради мають ухвалити рішення про перейменування і подати відповідні документи до Верховної Ради. Однак процес гальмується. У Кіровограді готуються до проведення місцевого плебісциту про перейменування міста. На це буде витрачено 600 тис. гривень. Завершитися епопея з перейменуваннями населених пунктів має до літа наступного року. Саме тоді назви Кіровоград, Дніпропетровськ, Цюрупинськ чи Дніпродзержинськ мають відійти в історію.
Читайте також: Верховна Рада не допустить перейменування Кіровограда на Єлисаветград
– Яким чином ухвалюється рішення про перейменування, як враховується думка громад, адже не всюди можуть знайти гроші на плебісцит, який запланували, для прикладу, у Кіровограді?
– Перший етап – це громадські слухання, громадські обговорення. Умовно кажучи, місцева рада оголошує, що в такий то день ми проводимо громадські слухання і просимо приходити, висловлювати свої думки. Іншою формою такого обговорення може бути те, що активно практикує Київська міська держадміністрація: вони публікують список різних запропонованих громадянами варіантів назв вулиць, які пропонують замість якихось старих, і організовують голосування на сайті КМДА. Це також один із способів обговорення.
Після обговорення має відбутися затвердження нових назв місцевою радою. Якщо рада цього не зробить до 21 листопада – ці зміни мають ввести своїм рішенням сільські, селищні, міські голови. Якщо протягом трьох місяців і вони із цим завданням не впораються – вулиці перейменовуватимуть вже у облдержадміністраціях.
– Тривалий час йде дискусія щодо повернення Кіровограду історичної назви Єлисаветград. Де може бути компроміс між думкою громади і дотриманням закону про декомунізацію?
– Це найбільша проблема демократії, яку найкраще сформулював Вінстон Черчілль. Мовляв, достатньо п’яти хвилин розмови з пересічним виборцем, щоб зневіритися у демократії. На жаль, коли ідеться про якісь спеціальні питання, а перейменування і пошук нових суспільним питанням є спеціальними питаннями, виникають складнощі.
Часом буває так, що може бути зіткнення між якимсь хорошим рішенням, яке пропонує меншість, і, можливо, менш досконалим рішенням, яке може бути підтримуване більшістю. Але це також проблема внутрішнього діалогу між тими людьми, які щось знають і тими людьми, які думають, що вони щось знають… Було шість місяців для того, щоб обговорити усі ці питання. Не справа Українського інституту національної пам’яті організовувати громадські обговорення усередині громад у більш ніж 900 населених пунктах. Це було завданням, та не всі громади впоралися із ним. Але така якість українського суспільства.
Читайте також: Громадське опитування за 600 тис. грн: демократія чи гроші на вітер?
– Тобто в цьому випадку закон вищий за думку громад, навіть якщо ця думка є переважною?
– Так, тут така сама ситуація, як з корупцією, коли 75% українців толерує корупцію, а 40% давала хабарі протягом минулого року. І тому так – відповідь буде така сама: це протизаконно.
Проте є ще місяць часу (до 21 листопада). Я знаю, що в тому ж Кіровограді ця дискусія дуже інтенсивно відбувається. Те, що Кіровоградська міська рада готова викласти 600 тис. грн на проведення плебісциту з перейменування міста, говорить, з одного боку, про певне марнотратство – так це може бути сприйнято з чиєїсь перспективи. З іншого боку, це демонструє серйозність намірів. Думаю, що за той місяць, який лишився, і Кіровоград, і Дніпропетровськ знайдуть правильні рішення.
Читайте також: Кіровоградці кидатимуть бюлетені на громадському опитуванні в картонні коробки
– Якщо у тому ж Кіровограді більшість вирішить зберегти нинішню назву міста, якими будуть подальші дії місцевої влади?
– По-перше, жоден плебісцит не може змінити або обмежити дію закону. Предметом обговорення може бути тільки нова назва, а не збереження старої.
Щодо Єлисаветграду – тут виникає питання про те, якою буде думка парламенту. Якщо, наприклад, міська громада запропонує Єлисаветград – усе одно імплементувати це рішення має парламент. Тому я не виключаю, що може скласти ситуація, коли в парламенті не буде згоди на таке перейменування. Єлисаветград має конотації не найліпші з точки зору колоніального минулого України в Російській імперії. Більше того, на думку доктора історичних наук, працівника Інституту історії України Тараса Чухліба, ця назва пов’язана із репресивними діями імперської адміністрації, тобто мають місце певні негативні конотації. Формально назва Єлисаветград не підпадає під дію закону про засудження тоталітарних режимів, але це питання, яке може бути не акцептоване в парламенті через наявність наукових аргументів.
Так чи інакше, уже ближчим часом Кіровоград залишиться тільки на історичних картах України.
Читайте також: Перейменування Кіровограда як ціннісний вибір суспільства
– Скільки подібних прикладів є по Україні?
– Ми ще не маємо повного списку таких «проблемних» населених пунктів.
Зрештою ситуація за місяць ще може змінитися: хтось не зрозумів певних положень закону, хтось не був до кінця чесним із своїми виборцями перед місцевими виборами, а тому казав, що їх село або місто перейменовувати не будуть… Після виборів ситуація у таких населених пунктах може змінитися, адже у політиків не буде необхідності загравати із більшістю.
Усю загальну інформацію ми будемо знати вже після 21 листопада, скоріш за все – у перші дні грудня, коли завершаться обговорення на місцевому рівні і пропозиції будуть передані до Верховної Ради.
За матеріалами “Главкому”