Дядя Гриша у Кропивницькому: про волонтерство, війну і людей

У волонтерському просторі Krop:hub у Кропивницькому відбулася зустріч із людиною, яку без перебільшення називають символом українського волонтерського руху – Григорієм Янченком, відомим усій країні як «Дядя Гриша». На розмову з легендарним волонтером зібралися учні, студенти, молодь, журналісти та активісти, для яких ця зустріч стала не просто лекцією, а живим діалогом про війну, відповідальність і силу однієї людини.

Про це повідомляє Перша електронна газета.

Григорій Янченко розпочав волонтерську діяльність ще у березні 2014 року. За понад 11 років він зібрав більше 13 мільйонів гривень на потреби Збройних сил України — на дрони, генератори, Starlink, медицину, техніку та обладнання. Попри те, що після служби в радянській армії він втратив обидві ноги та пальці рук, волонтер їздить містами України, збираючи кошти й надихаючи людей.

Під час зустрічі Дядя Гриша розповів, як еволюціонували потреби армії. У 2014 році, коли військо було фактично «розуте й роздягнене», волонтери купували одяг, взуття, бронежилети, харчі. Сьогодні ж війна стала високотехнологічною – ключовими є дрони, планшети, засоби зв’язку, складне електронне обладнання.

Зараз волонтер зосереджується на допомозі двом конкретним підрозділам – Дніпровській десантно-штурмовій бригаді та Гайсинській мотопіхотній бригаді у складі Сил безпілотних систем. Його принцип – не розпорошувати ресурси, а забезпечувати підрозділи комплексно й ефективно.

«Краще працювати з тими, кого знаєш. Тоді розумієш, що саме їм потрібно і куди пішли гроші», – пояснив він.

Григорій Янченко – почесний громадянин Херсона, один із символів незламності цього міста. Волонтер під час зустрічі розповів про російську окупацію рідного міста та як він, пересуваючись у колісному кріслі, продовжував збирати кошти на підтримку Збройних сил України. Із колонки, закріпленої на кріслі, він вмикав українські пісні, ризикуючи власною безпекою. Його присутність підтримувала віру людей у повернення ЗСУ, а мешканці спеціально шукали зустрічі з ним, щоб обійняти та поспівати разом.

Після евакуації з Херсона до Запоріжжя дядя Гриша рік працював в місті, проте помітив, що обсяги зборів почали падати. Через це з січня 2024 року він обрав тактику «мандрівного волонтерства» – щотижня змінює місто, щоб підтримувати інтерес людей і ефективно збирати кошти.

«Це не набридає. Я постійно серед людей – у різних містах. Через кожні три–чотири міста повертаюся до Запоріжжя, перепаковуюся і їду підтримувати бригади, які перебувають під моєю опікою», – розповідає дядя Гриша.

Волонтер говорить, що його часто запитають: “Як вам наше місто?”

«Я відповідаю: “А з чим порівнювати?” Бо якщо порівнювати, скажімо, Ужгород і Кропивницький чи Чернівці й інше мирне місто – це одне. А якщо порівнювати Кропивницький із Херсоном, Каховкою чи Бахмутом, то ви самі розумієте: тут – рай, а там – пекло. Тому все залежить від того, у якому контексті дивитися.

Якщо говорити про людей, то мене всюди приймають добре. Кажуть інколи: “От поїдеш на Захід – там інакше”, але я суджу по собі: де б я не був, до мене ставляться з повагою й теплом. Для мене це щастя – знайомитися з людьми з різних регіонів. Наприклад, у Береговому – це Україна, але там багато хто говорить угорською. І це теж частина нашої країни», – ділиться враженнями дядя Гриша.

Пан Григорій наголошує, що саме люди – їхні сльози, обійми, віра й вдячність – змушують його знову і знову, як би не було тяжко, вирушати у волонтерські «кола» Україною.

Під час зустрічі згадали і про молодь, яка долучається до волонтерського руху. За словами Григорія Янченка, важливо, щоб діти й підлітки розуміли, що можуть допомагати навіть невеликими справами.

«Волонтерство – це не про вік і не про великі гроші. Це про бажання бути корисним», – сказав він.

Під час заходу Григорію Янченку вручили подяки від Кіровоградської обласної військової адміністрації та волонтерського простору Krop:hub – за самовідданість, багаторічну волонтерську діяльність і вагомий внесок у наближення перемоги України.