“Ти був світлом для своєї родини, надією для майбутнього і став героєм для України.” Так у маловисківській родині Корбу говорять про сина і брата Дмитра, який з листопада минулого року вважався безвісти зниклим.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Корбу Дмитро Валентинович народився 18 червня 1997 року. Як згадують друзі, розповідають рідні, був життєрадісним, щирим, завжди з посмішкою й мріями, які хотів втілити.
“Він мріяв зробити пропозицію коханій дівчині, будувати власний дім, працювати агрономом за своєю спеціальністю, творити життя. Але війна відібрала у нього майбутнє,” – говорить сестра героя Аліна.
10 листопада 2024 року Дмитро зник безвісти. Довгі дев’ять місяців родина жила між надією й відчаєм, між молитвою й страхом. Але 13 серпня 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили те, у що вдома так не хотіли вірити – Дмитра більше немає.
“Для мами й тата він назавжди залишиться люблячим сином, для мене — найріднішим братом, — зі сльозами на очах каже Аліна. — А для України — він став ще одним Героєм, який віддав найдорожче — своє життя.”
Друзі згадують: Дмитро був справжнім — добрим, прямим, мрійливим і водночас сильним. Навчався в Маловисківській школі №4, потім в гімназії. У Бобринецькому технікумі здобув спеціальність агронома. Продовжив навчання в Білоцерківськіому Національному аграрному університеті. Тільки перейшов до практичного досвіду — став допомагати в обробітку землі, як мирні плани перервала війна.
У серпні 2024 року Дмитра мобілізували. Службу проходив у 81-й ОМБР. Загинув поблизу населеного пункту Білогорівка на Луганщині.
“Він умів любити, будувати плани й вірити в краще майбутнє, навіть тоді, коли світ навколо руйнувала війна, — каже сетра героя Аліна. — Нехай твоя душа, братику, знайде спокій там, де немає болю й війни… Будемо пам’ятати тебе завжди. Ти — справжній син України, який мріяв жити, але пішов як Герой…”
Читайте також: У Петрівській громаді відкрили дві Алеї Слави у пам’ять про полеглих Героїв (ФОТО)
Залишити коментар: