На Голованівщині провели в останню путь вчителя, завідувача філії Голованівського ліцею Олександра Зелененького, який у перший день вторгнення – 24 лютого 2022 року – пішов захищати країну від російських окупантів. Він зник на фронті і два роки родина, друзі, колеги чекали на його повернення, сподіваючись, що Олександр Петрович у полоні.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Народився Олександр Зелененький 22 жовтня 1971 року в селі Вербівка Новоархангельського району. Закінчив середню школу в селі Ятрань, потім навчався в Олександрійському педагогічному училищі.
Працював вчителем у Ємилівській філії (тоді ще – загальноосвітній школі) і продовжував здобувати освіту – вчився у Миколаївському педагогічному університеті. Згодом став завідувачем Ємилівської та Наливайківської філій Голованівського ліцею ім. Тараса Шевченка.
“Всі, хто знав його вчителя, колегу, друга, односельця назавжди запам’ятають Олександра Петровича як Людину честі і совісті, справжнього педагога, який щиро любив дітей, а вони – його!” – кажуть у Голованівській селищній раді.
Олександр Петрович мав золоті руки, оптимістичні погляди на життя та жартівливу вдачу, виховував доньку та сина, був дбайливим чоловіком, а ще – опорою для всієї родини та щиро вмів цінувати дружбу і людей.
24 лютого 2022 року Олександр Зелененький добровільно пішов на військову службу та мужньо боронив Батьківщину на різних напрямках. Його призначили командиром машини першого механізованого відділення механізованого батальйону військової частини А 4576.
17 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині сержант Олександр Зелененький зник безвісти. Далі потягнулися важкі місяці, роки очікування та надії на те, що він повернеться.
“Ми вірили і чекали.
Тішили себе думками, що не всі зниклі безвісти гинуть. Заспокоювали один одного і переконували, що він потрапив у полон і повернеться під час обміну. Ми шукали в інтернеті списки полонених, а в них – рідне прізвище. Олександр Петрович Зелененький. Наш колега, учитель, директор філії, який покинув затишний кабінет і взяв до рук зброю, щоб захистити нас усіх від російської навали.
Він міг «прикритися» бронюванням, міг «списатися», міг знайти собі безпечну посаду в тилу і просто пересидіти, перечекати, як багато інших. Але ні, наш Петрович не ховався б. Він завжди вчив своїх учнів бути, найперше, людьми, жити так, щоб не було соромно ні за свої вчинки, ні за бездіяльність. Він не розповідав про патріотизм з високих трибун, а просто був патріотом.
Здавалося, ніщо не могло вбити нашу віру у його повернення. Кожен раз, коли на екрані телефону з’являвся чужий номер, ми сподівалися, що зараз незнайомий голос скаже: «З полону повернувся ваш учитель!». Але голос сказав зовсім інші слова.
Так, він повернувся. Росіяни віддали нашого Зелененького” – розповіла директорка опорного закладу – Голованівського ліцею Ольга Томашевська.
Майже через два роки – у березні 2025-го – окупанти повернули тіло Героя в рамках обміну тілами. А в липні українські експерти змогли ідентифікувати Олександра Петровича за результатами тесту ДНК.
Учора, 24 липня, його поховали у селищі Ємилівка, де воїн проживав з родиною. На похорон прийшли усі односельці, приїхали вчителі, знайомі, друзі з Голованівська і навколишніх сіл. Голованівщина досі не може оговтатися від утрати і повірити, що Олександра Зелененького більше немає.
Читайте також: З російського полону повернулися двоє воїнів з Кіровоградщини (ФОТО)
Залишити коментар: