Надія Красюк просить підтримати петицію про присвоєння її загиблому сину Володимиру звання Героя України. Хлопець служив у бригаді “Лють” і поліг в боях на Донеччині.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
“Я мати сина, який віддав життя за нашу Україну. Він був для мене всім і залишиться таким назавжди.
Мій син відважно став на захист Батьківщини і загинув, борючись за свободу кожного з нас.
Зараз я звертаюся до вас із проханням підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України (посмертно). Це не лише моя особиста біль і гордість, це — наша спільна пам’ять і шана до тих, хто став стіною за наше майбутнє.
Буду безмежно вдячна за кожен підпис.
Разом ми можемо вшанувати подвиг справжнього Героя!!!” – каже мама.
Володимир Красюк народився 11 травня 1995 року в селі Новокрасне Маловисківського району.
Навчався у Кропивницькій загальноосвітній школі № 20, нині – Академічна гімназія. У 2014 році закінчив Кіровоградський кооперативний фаховий коледж економіки і права ім. М.П. Сая.
У 2015–2016 роках проходив строкову службу в ЗСУ, зокрема у військовій розвідці. З 2017 року служив в органах Національної поліції України на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції, а з 2020-го — інспектором роти поліції особливого призначення ГУНП у Кіровоградській області.
З початку повномасштабного вторгнення Володимир був задіяний у виконанні бойових завдань. В його активі — численні спецоперації зі знищення ворожих позицій, зачистки населених пунктів, евакуації поранених побратимів та збереження життя цивільного населення. Він неодноразово ризикував собою заради інших — і завжди залишався попереду, беручи на себе найвідповідальніші ділянки бою.
У травні 2024 року Володимир отримав призначення до батальйону спеціальних операцій «Еней» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», а вже з липня виконував надважливі бойові завдання в межах угруповання військ «Луганськ» у взаємодії з ЗСУ, ГУР МО та іншими складовими сектору безпеки.
Його останній бій — 9 жовтня 2024 року — став символом самопожертви й любові до України. Під час виконання бойового завдання із побратимами в районі міста Торецьк Донецької області Володимир ризикуючи власним життям, виконував критично важливе завдання. Унаслідок ворожого обстрілу він загинув а побратими тяжко поранені.
За свій подвиг він був нагороджений Указом Президента України №88/2025 від 20 лютого 2025 року орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) і також був нагороджений його побратим Ярослав Кірілов (який був тяжко поранений) .
Бойові побратими говорять, що Володимир був взірцем патріотизму, високого професіоналізму, мужності та людяності. Відзначають його як сильного, доброго, чуйного, хороброго та справедливого лідера, на якого можна покластися в любій ситуації і також завжди думав про інших.
Крім військових заслуг, він був кандидатом у майстри спорту з боротьби самбо, багаторазовим призером чемпіонатів МВС та НПУ з єдиноборств, переможцем змагань товариства «Динамо».
“Його смерть стала величезною втратою не лише для нашої родини, але й для всієї держави. Проте його життя — це приклад справжнього українського героя, який до останнього подиху залишався вірним присязі, народу й Україні.
Для нас він був надійною опорою, найкращим сином, онуком, братом і другом. Його героїзм і самопожертва заслуговують на найвище визнання з боку держави” – розповідає мама Володимира.
Наразі петиція зібрала 21175 голосів з 25 тисяч необхідних. До кінця збору залишилося 17 днів.
Підтримати петицію можна за посиланням.
Читайте також: Вулицю Шатила у Кропивницькому пропонують перейменувати на честь загиблого воїна
Залишити коментар: