Сьогодні обірвався земний шлях Олександра Павловича Ромащенка з села Цвітне, що на Кіровоградщині, більш відомого, як козак Карбола. Він – нащадок козаків із ватаги отамана Пилипа Хмари.
Про це у соцмережі повідомила його невістка Інна Андрієнко, передає Перша електронна газета.
“Останні місяці ми жили з розумінням, що одного дня — вдень чи вночі — задзвонить телефон. І на тому кінці слухавки мій чоловік скаже: “Його більше з нами немає…”.
І ось ця ніч настала… Спочивай з миром, славний козаче — дід Карбала.
Ти пішов… І разом з тобою відійшла ціла епоха. Але твій козацький дух — безсмертний. Твій слід назавжди залишився в пам’яті українців: у меморіальних дошках і пам’ятниках Холодного Яру, які ти допомагав створювати, у серцях людей, яким ти завжди приходив на допомогу, у твоїх дітях, внуках і правнуках, у крові, що тече по їхніх жилах” – написала Інна Андрієнко.
У березні цього року Олександру Павловичу виповнилося 86. Його дім, двір, ворота, прикрашають Тризуби, портрети Шевченка, зображення козаків, українські вишивки. Більшість з цього – справа рук покійної дружини Шури.
Є в хаті власний іконостас, де поряд зі святими зберігаються світлини дружини і загиблого в АТО юного воїна зі Знам’янки – Віктора Голого, який служив у 42 батальйоні територіальної оборони. Сам Віктор був природженим козаком і патріотом України, отримав звання гармаша Чорноліської сотні Чорноліського куреня Буго-Гардівського округу. Він був фанатом Чорного лісу та історії Холодноярської республіки, за що його й шанує козак Ромащенко.
Про волелюбних пращурів Олександр Павлович ніколи не забував і попри поважний вік проводив широку просвітницьку роботу серед молоді, пропагуючи повагу до козацтва, історії війська Запорізького і його держави. Щороку дід Карбола приймав у своїй хаті по кілька десятків побратимів-козаків, які приїжджали у Холодний Яр. У нього не раз гостював і відомий письменник Василь Шкляр.
Олександр Павлович доклав зусиль і до встановлення в селі пам’ятника Пилипу Хмарі, нащадки якого досі козакують на Кіровоградщині.
Спогади й історію життя Олександра Ромащенка записала команда “Баби Єльки” під час експедиції у Цвітне взимку 2020-го.
За свій довгий вік дід Ромащенко і добував глину для легендарної Цвітнянської керамічної майстерні, і працював трактористом у колгоспі, і підіймав цілину в Казахстані, і будував КремГЕС (так у 1960-х іменували Світловодськ) на кручах Табурищанського мису.
Весь цей час поряд була кохана дружина, з якою вони познайомилися на центральній площі Кропивницького перед виїздом у Казахстан.
«Оце моє щастя – одне в мирі!» – розповідав під час зустрічі з “Бабою Єлькою” дідусь, показуючи портрет своєї Шури. Вона пішла з життя 13 років тому, забравши з собою частинку серця невгамовного козака.
У їхньому сімейному альбомі поряд зі світлинами трьох синів, численних родичів і друзів зберігається безліч стародавніх фото дідів-прадідів, які також жили у Цвітному. Олександр Павлович все життя зберігав ці скарби, щоб передати їх внукам-правнукам разом з розповідями про їхніх героїчних предків – козаків, повстанців, патріотів свого краю і своєї країни.
Залишити коментар: