Повномасштабна війна стала серйозним випробуванням для українських підприємців. Дехто закрив справу, інші шукають способи вижити в нових реаліях. Серед таких підприємців – Людмила Постика, яка працює у галузі металопластикових конструкцій та вхідних і міжкімнатних дверей. До 2022 року її бізнес успішно розвивався, але війна внесла свої корективи.
Як змінилися продажі, з якими труднощами довелося зіткнутися і як “тримається на плаву” – жінка розповіла Першій електронній газеті.
– Як ви почали свою підприємницьку діяльність?
– Цією справою наша сім’я займається вже понад 15 років. Спочатку бізнесом займався мій батько, однак, коли йому стало важко, я взяла справу на себе. Я закінчила Кропивницький будівельний фаховий коледж за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Отримані знання стали основою для розвитку бізнесу та допомогли краще розуміти специфіку роботи. До того ж, мене мотивував попит на металопластикову продукцію.
– Як розвивався ваш бізнес до 2022 року?
– Спочатку було дуже складно, оскільки ми були новими на ринку, і мало хто про нас знав. Було мало замовлень, але з часом, завдяки хорошій якості та рекомендаціям, клієнтська база почала рости. Ми відчули стабільність і зрозуміли, що надаємо важливу послугу, яка користується попитом.
– Чи є історії з вашої роботи, що запам’яталися найбільше?
– Робота з людьми – це не лише продажі, а й комунікація. Часто клієнти приходять не просто за дверима чи вікнами, а й за увагою та розумінням.
Бувають різні ситуації – і хороші, і не дуже. Нерідко клієнти поки роблять замовлення, то розповідають про все своє життя, сім’ю, друзів, родичів.
Колись одна жінка розповідала мені про своє життя майже півтори години. Вона ділилася переживаннями, і я розуміла, що, можливо, була єдиною, хто її вислухав.
– Які труднощі виникли після початку повномасштабної війни?
– Після 24 лютого 2022 року ситуація змінилася кардинально. У людей була паніка, і ніхто не знав, що буде завтра. Замовлень довгий час не було, стало важко платити податки і оренду за приміщення, які не дивлячись на війну зросли (кожен рік приблизно на 15-20 відсотків). Колись оренда була 2500 грн, на зараз це майже 6000 тисяч гривень. З податками так само: починали сплачувати у розмірі 2520 гривень, зараз же ця сума складає 4160 гривень щомісяця.
Окрім цього ми зіштовхнулися з іншими труднощами: не було можливості закупити матеріали для роботи, бо склади і заводи знаходилися на тимчасово окупованих територіях.
– Чи довелося змінити формат роботи, місце розташування або напрям?
– Ні. Не дивлячись на страшну ситуацію в державі, я сподівалась, що мої послуги будуть потрібні людям. І місце розташування не змінювала, бо за весь час роботи з’явилося багато клієнтів, які знають, де я працюю, і мені не хотілося їх втратити.
– Як змінився попит і клієнтська база?
– Попит на нашу продукцію значно знизився. Раніше у нас було до 20 замовлень на місяць і ми працювали навіть у святкові дні. Після вторгнення люди стали дуже обережними з витратами. Багато хто відмовився від ремонтів, оновлення вікон і дверей, адже не було впевненості, чи збережеться їхнє майно. Я намагалася підтримувати зв’язок з клієнтами, пояснювати, що навіть у ці складні часи треба рухатися вперед. Однак у лютому, приміром, у мене було лише два замовлення.
Найбільше проблем зараз пов’язано з фінансами – це податки, оренда, скорочення кількості клієнтів. Бізнес у таких умовах стає ще більш непередбачуваним і складним, адже доходи не покривають витрат, а перспективи розвитку виглядають туманно.
– Які рішення допомогли вам утримати бізнес на плаву?
– Знаєте, у наш час щоб втримати свій бізнес і, більш того, залучати нових покупців, треба працювати «на довіру». Я співпрацю лише з тими виробниками, яким сама довіряю, і які надають дійсно якісну продукцію.
– Чи бачите ви перспективи розвитку вашого бізнесу в Україні?
– Іноді я замислююся, чи варто продовжувати, бо продажі знизилися до мінімуму, а витрати все зростають. Багато підприємців закривають свої ФОПи через недостатній дохід або відсутність розвитку. Однак я сподіваюся, що ситуація зміниться і бізнес зможе відновитися, тому я не хочу відмовлятися від того, що ми побудували.
– Які поради ви дали б тим, хто хоче почати власну справу в нинішніх умовах?
– Я не дуже люблю давати поради, адже кожен має самостійно приймати рішення, особливо в умовах війни. Але, як я вже зазначала, починати бізнес зараз дуже складно, і це вимагатиме багато зусиль і терпіння. Якщо людина вірить у свою справу, має бажання працювати і розвиватися, то чому б і ні? Якщо це може допомогти країні в цей важкий час – ще краще.
Головне – не здаватися, навіть коли обставини важкі. Вірте в себе і в свою справу, і з часом, можливо, все зміниться на краще.
Катерина Антонюк для Першої електронної газети
Читайте також: 25-річна кропивничанка виграла перший молодіжний грант на відкриття бізнесу