В Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музеї відбулась дискусія, присвячена назві історико-географічного регіону, до якого належить Кіровоградська область. Аргументи на користь Центральної України як окремого історико-географічного регіону наводили доктор історичних наук, краєзнавець Юрій Митрофаненко та кандидат географічних наук, краєзнавець Андрій Домаранський.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Як відмітив директор обласного краєзнавчого музею Борис Шевченко, досить символічним є те, що дискусія відбулась у день створення адміністративної одиниці – Кіровоградської області, на перейменування якої чекає громада не перший рік.
«Потреба означити і проговорити, що таке «Центральна Україна», актуальна і з огляду на те, що назва Кіровоградської області на порозі перейменування і вже зараз публічно викристалізувались дві її можливі назви – Кропивницька і Центральноукраїнська», – зазначив Борис Шевченко.
«Те, що починається невизначеністю, закінчується відсталістю»
Тема означення території хвилювала дослідника Андрія Домаранського з середини 2000 років, з часу роботи над науковою дисертацією. Адже якими б сталими не видавались адміністративні кордони на момент написання дослідження, минає час, змінюються назви і межі, і термінологія, яка стосувалась певної території, стає незрозумілою для читача.
«Так, як зараз ми плутаємось, коли намагаємось розібратись, де той Єлисаветградський повіт, де та Херсонська губернія. Тому будь-які дослідження мають спиратись на щось стале в часі», – вважає Андрій Домаранський.
Науковець нагадав результати дослідження, проведеного на території нашої області у 2010 році, коли група дослідників підійшли до питання ідентичності та ідентифікації жителів Кропивниччини прицільно. Одне з питань стосувалось назви регіону, в якому ми мешкаємо. Опрацювавши анкети, науковці отримали фантастичний «букет» варіантів: Скіфія, Дике поле, Подніпров’я і, звісно, Кіровоградщина.
«Крім того, як ми себе визначатимемо, є ще питання з чим асоціюватимуть і яким словом називатимуть нас жителі інших областей. Ми читаємо монографію про історію козаччини і не можемо нащупати, де тут про нас? Читають люди з іншого регіону про якусь історичну добу і нас там не знаходять. Цей дисконект породжує більшу проблему – ефект білої плями, коли є територія, але у свідомості жителів цієї території та сусідньої вона ні з чим не асоціюється. Слідом за цим виникає ще гірша річ – регіон потрапляє у сліпу зону. Який політик буде вибудовувати тут свою кампанію, який інвестор дасть гроші на підтримку проектів на території, яка для нього невиразна? Ми потихеньку потрапляємо в сліпу зону політичних, економічних, соціальних, культурних процесів. Це те, що оприявнює глибину проблеми. Те, що починається невизначеністю, завершується відсталістю на всіх фронтах», – каже Андрій Домаранський.
Отже, наразі Кіровоградщина «розчинилась» у межах визначених історико-географічних регіонів (ІГР), який існує всього п’ять: Правобережжя, Лівобережжя, Західна Україна, Південна Україна та Слобожанщина. Якщо почати шукати себе у макроісторичних регіонах (це менші складники ІГІ), то Кіровоградщина опиняється в межах регіону під назвою «Запорожжя» (не плутати із Запорізькою областю).
«Поставте себе на місце дитини в школі, як їй знайти, де тут про нас? Буджак, Бесарабія, Полтавщина? Де ми, якщо навіть до складу Запорізької області ми ніколи не входили? В університеті в мене був предмет «Географія Кіровоградської області», я чесно підійшов до цієї схеми і пробував проповідувати, що ми Запорожжя. Але в якийсь момент я наткнувся на те, що попри історичну вивіреність, ця назва не працює. Назви повинні допомагати, а не заплутувати людей. І коли ти говориш «Я з Кропивницького чи з Бобринця, це Запорожжя», це потребує уточнення. Тому й почав використовувати термін «Центральна Україна», – пояснив свою позицію Андрій Домаранський.
Термін «Центр України/Центральна Україна» не новий для громадськості – жителі області добре знають газету «Україна-Центр», у Добровеличківці популярним туристичною принадою є стела на позначення географічного центру України, кілька вишів перейменовані на Центральноукраїнські замість «Кіровоградський». Цей не новий термін досить легко «зайшов», добре прижився» і вже працює, вважають науковці.
Проте акцентована згадка про географічний центр України – це не єдиний аргумент на виокремлення історико-географічного регіону «Центральна Україна», а скоріше додатковий: «Важливою є і була відповідь на питання чи дійсно в цій частині України існує регіон, назва якого не склалась? Важливо самим собі довести, чи є такий регіон в дійсності. А назва – це вже технічна річ», – підкреслює Андрій Домаранський.
Критерії визначення історико-географічного регіону «Центральна Україна»
- Окреслена територія мала пройти спільний історичний шлях, відмінний від своїх сусідів (прикладом є епоха Козаччини, яка прикметна для наших земель);
- Територія мала виробити елементи культури, які є спільними для цієї території (детальніше про це може розповісти в Етнолабораторії «Баба Єлька»);
- Феномен Театру корифеїв, який зміг зародитись і реалізуватись тільки на цій території;
- Холодноярська історія на початку ХХ століття вписується в цей регіон, яка й показує, що він є цілісним.
На думку Андрія Домаранського, один із найголовніших критеріїв – самі люди на цій території мають відчувати її як щось своє. До слова, у 2010 році серед опитаних людей 15% асоціювали свій рідний край з поняттям «Центральна Україна».
Межі історико-географічного регіону «Центральна Україна»
Північна межа – це річка Рось (давня межа Київщини, вздовж якої Русь вибудовувала Змієві вали).
Східна межа – це р.Дніпро.
Західна межа – це річки Південний Буг, її притока Синюха, Гнилий Тікич.
Південна межа повторює межі Новобузького, Вознесенського і Єланецького районів Миколаївської області.
Таким чином Центральна Україна об’єднує території різних областей (правобережжя Запорозької та Дніпропетровської області, частину Полтавської області, південь Черкащини і північ Миколаївщини).
До слова, термін «Центральна Україна» науковці вже апробували на кількох наукових конференціях, отримавши підтримку від колег, зокрема одеситів та черкащан.
Центральна Україна чи Центр України?
Відповідь на це дав Андрій Домаранський: «Центральна – це про площу. Центр – це про точку, місце з координатами, але без площі. Тобто Центр України – це про точку, наприклад, у Добровеличківці. Центральна Україна передбачає, що мова йде про площу».
Наостанок зібрання Юрій Митрофаненко підкреслив надзвичайно важливий нюанс, процитувавши частину докторської дисертації, яка є ще одним аргументом на корисить Центральної України у контексті повномасштабного вторгнення:
«Актуальною є ідеологічна, державницька оболонка просторових уявлень та образів про Центральну Україну в умовах тимчасової окупації частини нашої держави росією. Українські дипломати постійно підтверджують, що Крим, Донбас, частина Херсонщини тимчасово окуповані. Одним із символів соборної України може стати чіткий, науково обґрунтований та легко впізнаваний образ її центральної частини відповідно до кордонів 1991 року, бо саме так вираховувався центр України на початку 90-х років».
Фото: пресслужба обласного краєзнавчого музею.
Нагадаємо, у Кропивницькому “Баба Єлька” почала роботу над дитячим пісенником
Читайте також: скриньки “Баби Єльки”. У Кропивницькому навчатимуть дітей локальному патріотизму