Учора, 28 листопада, у Кропивницькому відбувся передпрем`єрний показ вистави “Молочайник” від творчого об`єднання “Кропива”. Режисером вистави став відомий кропивницькому глядачеві митець Сергій Павлюк (автор постановок “Ханума” та “Бондарівна”), який творчо переосмислив п`єсу київської письменниці Оксани Гриценко. Художниця вистави – кропивницька мисткиня Оксана Калюжна.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Простором, в стінах якого відбулася передпрем`єра, стало бомбосховище по вулиці Театральній. Сама зала зі старовинної цегли, напівтемрява та звуки генераторів і сигналу повітряної тривоги “спрацювали” як елементи декорацій та звукового оформлення. Стелажі із бутлями, балія із помідорами, старе панцирне ліжко, на якому доживає віку стара баба – це все занурило глядача в атмосферу безвиході і пошуку.
У цьому просторі жінки однієї родини – бабуся, мама і доньки – намагались пристосуватись до нових умов життя, вижити, не втратити здоровий глузд і віру в деокупацію своєї рідної Херсонщини та звільнення України від ворога.
До акторського складу “Кропиви” увійшли як професійні актори (Надія Мартовська, Дарія Скрипник-Завгородня, Євген Скрипник, Валерій Ланецький, Елізабет Давидян, Олена Лісун), так і аматори (Наталя Шевченко), що свідчить про відкритість спільноти та готовність до експериментів.
До слова, членам “Кропиви” довелось самотужки, власноруч готувати сцену для виступу – паралельно з репетиціями актори грунтували стіни, монтували сидіння, стелили лінолеум і готували простір до відкриття. Очолив об”єднання В’ячеслав Вандрашек – директор театру ім. Кропивницького, який тривалий час у суді доводить право на поновлення на своїй посаді в Театрі корифеїв.
Як розповів В’ячеслав Вандрашек, усі місця на виставу, яку покажуть сьогодні й завтра, вже забороньовані. Така зацікавленість публіки спонукала команду призначити додаткові дні показу, щоб задовольнити цікавість кропивничан.
“Сьогодні з командою обговоримо додаткові дні для вистави… При цьому хочу відмітити, що ми абсолютно не комерційний проєкт – актори, люди, які відповідали за звук і світло – ніхто не отримує за це грошей. Унікальність вистави ще й у тому, що в нас немає реквізитора, бутафора, костюмера. Декорації збирали хто як міг, костюми зносили з дому, що в кого було. Як сказав Сергій Павлюк, “ви як мурашечки”. Я дякую усім, хто нас підтримав – за піддони пані Людмилі Шубіній, за ряднинки, предмети інтер”єру, вишивані речі – команді проєкту “Баба Єлька”. По бутлі їздили на селище Нове…”, – розповів В’ячеслав Вандрашек.
За його словами, режисер вистави Сергій Павлюк не брав кошти за постановку, так само без жодної оплати працюють актори та всі члени “Кропиви”. Попри це об”єднання буде розширювати свій склад, а у понеділок “кропив`яни” приступають до обговорення нового проєкту.
Ми запитали у В’ячеслава Вандрашека і щодо змін у сюжеті п’єси (вистава трохи відрізняється від тексту Оксани Гриценко). Ось як він це прокоментував:
“У Сергія Миколайовича є своє бачення, він завжди так працює і завжди у пошуку. Саме він був в окупації і саме його росіяни забирали на підвал, тому режисер вирішив більше акцентувати увагу на містиці, на українських жінках, на стосунках в одній родині (бо в нього теж велика родина, в нього дорослі дівчата і він був свідком, як це відбувалось насправді). Мені здається, що авторка з розумінням поставиться до цієї інтерпретації. Між п’єсою і виставою все одно є різниця, хто б не інтерпретував текст. Мені здається, що наші зміни дуже вдалі”.
На запитання, чи можна розцінювати бомбосховище на Театральній як постійну сцену для “Кропиви”, Вандрашек відповів, що це скоріше за все “база”, проте не постійна сцена.
“Ми не фіксуємо це сховище як сцену, це буде основна база, але в нас є задумки і цікаві проєкти… Поки що ми не готові ділитись цією інформацією, але обіцяємо, що скоро вона стане публічною”.
Наостанок ми поцікавились у керівника трупи про ще один нюанс, який стосується можливої ретравматизації глядачів, які насправді пережили російську окупацію на Херсонщині і прийдуть на цю виставу.
“Моя родина теж була в окупації, це дійсно складно, це болить. Але це важливо робити для того, щоб люди, які не були в окупації, бачили, що там насправді коїлось. Це необхідно бачити і пам`ятати. Але ж я й сміявся вчора, крім того, що плакав. І справді, навіть у тому страху і болю ми знаходили можливість усміхнутись. Я думаю, що ще раз зануритись у ті події – це важливо. А для тих, хто в ній не був, важливіше устократ, щоб пам`ятати ціну нашої свободи і ніколи не забувати тих, хто нам її здобуває”, – пояснив свою думку В`ячеслав Вандрашек.
Фото: Олексій Каприця.
Нагадаємо, «Молочайник»: п’єсу про Херсонщину читали у Кропивницькому
Читайте також: театрали з «Кропиви» зібрали 10 тисяч для воїнів 121-ї бригади ТрО Кіровоградщини