У березні громади Кіровоградщини попрощалися з загиблими воїнами, серед яких досвідчені воїни АТО, учасники миротворчих місій ООН, працівники сільського господарства, правоохоронці і підприємці, місцеві і переселенці, молоді татусі і поважні дідусі – усі, хто став стіною проти російських загарбників.
Про це повідомляє Перша електронна газета за інформацією громад.
Онуфріївська громада втратила Пономарьова Івана 1993 року народження, воїна з селища Павлиш. Старший водій кулеметного взводу стрілецького батальйону військової частини А 1736 загинув біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області.
Артур Батій із Новомиргородської громади загинув у боях під Бахмутом. Поховали Героя 30 березня у рідному селі Панчеве.
Загинув Босий Олександр Сергійович із Новомиргородської громади.
29-річний молодший сержант Владислав Грузин із села Озера Світловодської громади загинув 22 березня на Сєвєродонецькому напрямку. Воїн був мобілізований 8 серпня 2022 року. Служив командиром бойової машини розвідувального взводу парашутно-десантного батальйону. Поховають Владислава 1 квітня.
Віталій Гардт із села Іванівка Рівнянської громади загинув 22 березня в районі Авдіївки під час артилерійського обстрілу. Поховали воїна 29 березня у рідному селі.
Олег Комар із села Глодоси загинув 17 березня. Воїн був 1981 року народження. Мав звання старшина І статті (військове звання у військово-морських силах), служив старшим оператором.
Молодший сержант Василь Кабанов родом з села Вербівка Голодоської громади. Замолоду служив у ЗСУ, виконував миротворчу місію під час Вірмено-Азербайджанського конфлікту. У мирному житті працював в аграрних підприємствах Глодосів і Новоукраїнки. Улітку 2022 року Василя Івановича призвали на військову службу. Брав участь у визволені Херсонщини, а під час захисту Бахмута стрілець-санітар загинув.
Щербак Едуард із села Розсохуватка Злинської громади загинув 17 березня. Воїн служив у ЗСУ з 2014 року, мав неабиякий досвід, але його життя обірвала війна.
Горшовський Аркадій з села Новоглиняне Піщанобрідської громади загинув 11 березня поблизу села Богданівка Бахмутського району внаслідок мінометного обстрілу. Був похований 23 березня у рідному селі.
40-річний старший солдат Анатолій Буга з села Губівка Компаніївської громади був учасником АТО. У 2022 році знову став на захист України. Був пожежним роти забезпечення продовольством. У нього залишилася дружина і донька. Поховали воїна 25 березня.
50-річний Валерій Лісовий із села Долинівка Гайворонської громади став до зброї 18 грудня. У мирному житті працював у поліції, потім у позавідомчій охороні, згодом займався будівництвом. На війні був заступником командира бойової машини навідником-оператором. Загинув 17 березня неподалік села Богданівка Бахмутського району. Поховали воїна 22 березня.
Старший солдат Анатолій Логай з села Бандурове Гайворонської громади (1978 р.н.) працював у фермерському господарстві «ЛАН». У 2014-2015 роках брав участь в АТО в Донецькій області. 24 лютого 2022 року добровільно пішов захищати рідну землю. Служив під Черніговом, після – на Херсонському напрямку. Був сапером-гранатометником. Загинув ще 4 листопада 2022 року під час обстеження позицій біля населеного пункту Мала Сейдеминуха Херсонської області. Підірвався на протипіхотній міні.
51-річний Олександр Шелемба – приватний підприємець з села Перегонівка Голованівського району. Із перших днів повномасштабної війни став на захист країни. 28 березня загинув на Херсонщині. У нього залишилися матір, дружина і син.
Максим Фарина з села Грузьке Голованівської громади, 2001 року народження, походив з багатодітної родини. Навчався в ПТУ за спеціальністю «тракторист-машиніст». Служив строковиком в Національній Гвардії України, стрільцем-снайпером. Після вторгнення знову був призваний на службу. Юний воїн помер 17 березня від важкої хвороби, що виникла у зв’язку з виконанням небезпечних службових обов’язків. Поховали Максима 21 березня.
25-річний Володимир Коханський із села Лозуватка Благовіщенської громади працював у сільськогосподарському товаристві «Зоря». Він загинув 18 березня в районі села Оріхово-Василівка Бахмутського району внаслідок артилерійського обстрілу. У нього лишилися батьки, брат, сестра, дружина і маленький син.
Віталій Прінківський із Маловисківської громади, 1990 року народження, служив розвідником. Виконуючи бойове завдання у Запорізькій області, отримав поранення, від яких помер у лікарні.
25-річний Максим Петрушко з Малої Виски загинув від поранення у м. Бахмут. У мирному житті працював на ГЗК “Велта”. У нього залишилася дружина і двоє маленьких дітей.
21-річний Анатолій Івченко з села Калмазове Вільшанської громади на час вторгнення перебував у Польщі зі своїм батьком. Обоє повернулися в Україну і вже 3 березня добровільно стали до зброї. Анатолій обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького батальйону. Загинув 25 березня.
Сергій Горбатенко із села Бірки Олександрівської громади був 1974 року народження. Загинув 20 березня внаслідок артилерійського обстрілу біля Красногорівки Донецької області.
Крюков Микола, 1987 р.н., зі Знам’янки за освітою був зварювальником. Працював в агропромисловій компанії. Після вторгнення добровільно звернувся у військкомат і став до зброї. Проходив військову службу на посаді старшого бойового медика загону спеціального призначення. Загинув 8 березня біля села Богданівка Донецької області. Без батька залишились двоє дітей. Воїна поховали 20 березня у селищі Знам’янка Друга.
Сержант Дмитро Щербина, 2002 року народження, зі Знам’янки загинув 23 березня в результаті артилерійського обстрілу в районі Бахмута Донецької області. Громада попрощалася з воїном 29 березня. У нього залишилися батьки і брат.
Старший сапер-гранатометник Володимир Лещенко з Олександрійської громади загинув 28 березня на Донеччині. Воїн був 1994 року народження. У нього залишились дружина, маленька донька та батьки. Поховали воїна 31 березня.
Михайло Кузан із села Пантазіївка Новопразької громади, 1982 року народження, служив стрільцем у складі десантно-штурмового батальйону.
Громада Кропивницького втратила шістьох захисників.
Брати-близнюки Владислав і Ростислав Бойко були професійними військовими, командирами бойових машин. Мали великий професійний досвід, брали участь у миротворчій місії ООН з розмінування території Лівану.
Чоловіки підписали контракти на службу в ЗСУ ще у 2015 році. А в 2022-му вони першими зустріли ворога, що вторгся в Україну, поблизу населеного пункту Біловодськ на Луганщині. Брати загинули у першому бою – 24 лютого 2022-го, але лише тепер рідні отримали підтвердження і змогли поховати Героїв. Їм було по 44 роки. Громада попрощалася з братами 23 березня.
32-річний солдат Микола Шевченко був навідником механізованого відділення. Воїн загинув 17 березня під Бахмутом. Поховали Героя 28 березня.
30 березня на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища кропивничани віддали останню земну шану старшому сержанту Сергію Царенку і молодшому сержанту Олександру Пасичнику.
56-річний гранатометник Сергій Царенко загинув 22 березня на Донеччині, зупиняючи російських ворогів під Бахмутом.
Командир танка 54-річний Олександр Пасичник помер від отриманих ран у військовому шпиталі Дніпра 24 березня.
Молодший сержант Олег Язев 30 березня мав відсвяткувати свій 44-ий день народження. Але 9 березня неподалік населеного пункту Водяне Донецької області життя командира ремонтного відділення бронетехніки обірвалося.
На Кіровоградщині знайшли спочинок двоє воїнів-переселенців.
46-річний Сергій Сидоров із Донеччини став до зброї торік 8 березня, служив стрільцем-санітаром. Загинув 6 березня цього року біля Авдіївки. Поховали Героя у Петрівській громаді, куди влітку переселилася його родина.
Олександр Молодший родом із Полтавської області, але жив із сім’єю на Донеччині. З початком вторгнення його родина переїхала до села Каніж Новомиргородської громади, а Олександр став на захист України. Поховали Героя 29 березня.
Читайте також:
- АТОвці, переселенці, мобілізовані і добровольці – Кіровоградщина втрачає Героїв
- Розвела на гроші рідних зниклого воїна: уродженку Кіровоградщини відправили за ґрати