Альона Дробот та її чоловік Тарас родом із Малої Виски. У 2014-му Тарас поїхав на стажування до Данії, згодом до нього переїхала й Альона. Проте зміна країни проживання не змінила ставлення Дроботів до Батьківщини. З перших днів повномасштабної війни Альона з Тарасом започаткували потужний волонтерський рух на підтримку України.
Про те, як дізналася про повномасштабну війну з росією, з якими думками зустріла цю новину, волонтерство з данською душею та інше розповіла Першій електронній газеті.
Про початок повномасштабного вторгнення російських військ дізналась від рідних.
“Про війну я дізналась від сестри. Прокинувшись зранку, я як зазвичай потягнулась до телефону і побачила смс «Почалась війна» о 5:55 ранку за данським часом. Напередодні ввечері ми саме говорили про ці всі події, я трималась думки, що повномасштабної війни точно не буде і тому коли побачила смс, подумала, що сестра панікує, що це знову якісь чутки, фейки чи нагнітання ситуації”
Розповідає, що після того, як інформація підтвердилась, хотіла забрати всіх рідних до себе в Данію.
“У мене не було паніки, сліз чи емоцій – був ступор. Мій мозок ніби підбирав пазли в голові й ніякий не складався. Я зателефонувала мамі й запропонувала їй, бабусі й сестрам приїхати до мене – вони відмовились, я не наполягала, це все відбувалось зранку”
Вже ввечері чоловік Альони разом зі своїм братом вирушили на кордон допомагати біженцям і чекати на її сім’ю.
“Мій ступор тривав майже добу, після чого я відчула неймовірний приплив адреналіну і буквально побігла допомагати людям, за добу вже трохи було зрозуміло, чим можна допомогти й хто чого потребує. Чоловік був на кордоні, волонтери виїжджали в стресовому стані з Данії до польського кордону десятками автівок і найпершим місточком допомоги стало те, що я закликала їх не їхати порожніми – везти туди якусь допомогу (що необхідно мені писав чоловік), а звідти вже людей. Поширила цю інформацію в соціальних мережах і до мене почали йти люди й нести те, що мали (їжу, одяг, ковдри), а водії заїжджали й завантажували свої авто”
За добу волонтерська діяльність набула значних масштабів. Родина Альони зібрала навколо себе небайдужих людей, одні – збирали й сортували гуманітарну допомогу, вантажили її у фури й направляли в Україну. Інші створювали бази даних волонтерів, які виїхали, людей, які знаходилися на кордоні, треті їхали в Україну і налагоджували логістику по українських містах.
“Насамперед у нас велика підтримка звичайних людей. В Данії, на кордоні й в Україні. Також нам допомагають з транспортуванням благодійні організації в Данії”
За період війни волонтерська діяльність, яку організувала Альона, встигла допомогти не одному десятку військових та біженців.
“Ми відправили до України близько п`яти фур, це плюс-мінус 20 тонн, також приблизно 50 бусів та приватних авто. Якщо говорити про гуманітарну допомогу, то збираємо та відправляємо їжу, медицину, гігієну, ковдри, теплі речі та дуже багато спальних мішків. Трохи менше, але теж вдається знаходити, ліхтарики, дрони та рації”
Окрім цього, волонтери зібрали гроші та закупили тепловізор, берці для 15 військових, захисні казки та професійні біноклі.
“Ми також допомагаємо таборам з переселенцями, які вже тут. Їжею та одягом. Наприклад, у понеділок роздали 19 комп’ютерів (які пожертвувала IT-компанія) для дистанційного навчання”
Віта Банташ. Фото надала Альона Дробот