Інформація про масові отруєння бджіл шириться вже котрий тиждень. Щороку пізньої весни у багатьох пасічників погіршується настрій і додається клопотів. Бурхливе цвітіння ріпаку (а пізніше – гречки та соняха) приносить фермерам втіху, а пасічникам – розпач. Причина не в квітуванні рослин, звісно, а в хімії, якою їх поливають для захисту від шкідників. І байдуже деяким хліборобам, що завдяки запиленню бджолами врожайність культур підвищується в середньому на 30%. І байдуже їм, що наражаються на гнів бджолярів.
Пасічнику із Помічної Добровеличківського району Олегу Горбачову пощастило: на сусідніх із його вуликами полях, що перебувають сьогодні біля села Кирилівки, працюють люди адекватні.
– Зараз бджоли труяться від хімікатів, якими обробляють ріпак. Причому, за моїми спостереженнями, – здебільшого забороненими препаратами. Вони у рази дешевші від нормальних і дуже дієві, убивають кузьку, яка може знищити весь врожай. І коли кроплять цією гидотою, вся ця комашня розлітається навкруги. Це жах!
Нас попередили, що будуть труїти ріпак. Обробляли ввечері, коли бджоли вже не літають, – порядні люди виявилися. Та й препарат, вочевидь, якісний застосовували. Недавно біля Новопавлівки посипалися бджоли, я чув. Люди збори проводять, бунтують. Все марно. Суд виграти неможливо бо спробуй доведи, що бджоли пропали саме від отруєння.
У нас іноді доходить до погроз спалити фермерський врожай! Років зо два тому після мору бджіл у Петрівці влада зібрала пасічників і попередила, що проти тих, хто почне шкодити фермерам, будуть порушувати кримінальні справи. А причиною заходу стало те, що аграрії почали скаржитися на погрози. Мовляв, пасічники обіцяли спалити врожай у помсту за загиблих бджіл. Он як: коли посипалися пасіки – то нікого не збирали, а коли зачепило фермерів – то влада реагує.
На отруйників, м’яко кажучи, я дуже злий. Бо ж не так важко повідомити в сільську раду, що в такі-то дні будуть обробляти поля хімікатами. На один день можна закрити бджіл. Але більшість аграріїв цим не переймаються.
Коли наш кореспондент звернувся по коментар до кропивницького пасічника Олега Чабана, він у той самий час стояв на пасіці і безпорадно дивився на загиблих бджіл, що лежали під льотками. Звісно, що йому було не до коментарів, бо, як він пізніше пояснив, «на язику крутилось багато слів, що не використовують у шляхетному товаристві».
– Мені не подобається, коли трагедію отруєння бджіл переносять у економічну, політичну, юридичну площину чи зводять до відсутності комунікації з фермерами чи агрохолдингами. Бджоляр, який створює пасіку з нуля, – це не підприємець, який опікується прибутком; не громадський діяч, який завжди на поверхні суспільства та демонструє свою відданість справі; не юрист, що має створювати формули поведінки з отруєними речовинами; не політик, бо воно йому так далеко, як до Місяця чи Сонця. Бджоляр – це митець, поет, що робить життя людей яскравим та солодким.
Великий український бджоляр, товариш Тараса Шевченка Петро Прокопович, який винайшов рамковий вулик, кожній бджолиній родині давав ім’я. Не номер, а саме ім’я! Тільки на десятому році пасічникування, я зрозумів, чому. Він відчував себе батьком кожної бджолиної родини.
Чого бракує людині, щоб не прискати отрутою на квітучу вишню чи яблуньку у власному садочку? Що потрібно фермеру, щоб відійти від парадигми «Кожному жуку – я вклонятись не буду»? Що потрібно людині для життя у гармонії з природою? Драконівський закон? Знаю лише, що законодавство України не є моральним. І це не смішно, бо випадок, коли пасічника за рішенням суду за потраву бджіл зробили винним у наклепі на фермера зі стягненням 9000 грн, у минулому році вже був. Закони свідчать про хворе суспільство.
Висновок – люди мають право труїти не тільки свійських бджіл, а заразом і тих, хто живе на волі, – комах, птицю чи дрібну худобу. А головне – самих себе. Саме так, бо кожне отруєння бджіл – це сигнал, що в цей самий час відбирають здоров’я у однієї чи кількох людей. Ніхто не сховається – ми живемо у спільному світі.
Фермер-одноосібник Микола Петренко з Олександрійського району не розуміє байдужих до проблем пасічників колег, але пояснює, що у таких ситуаціях винні не завжди аграрії.
– Наприклад, даємо повідомлення про обробку своїх полів інсектицидами у районну газету. А скільки людей і тих самих бджолярів її передплачують? По-друге, як мені попередити їх, коли вони практично ніде не зареєстровані? Звідки я знаю, де стоять пасіки? Їздити попід селами і кричати? Ну гаразд, повідомив я в сільраду. Голова, напевно, знає своїх місцевих пасічників. А тих, хто привозить з інших громад, як вирахувати? Тобто, якщо ми говоримо про офіційне попередження, то хто ж тебе попередить, якщо ти не в реєстрі. Крім того, бджоли літають на десять кілометрів. Ти зареєстрував свою пасіку в одній громаді чи районі, а вони літають в інші. Як тут бути? Одне слово – має бути якась дієва система.
І ще. Ми всі – люди. І різні. Деякі аграрії кажуть: ми платимо податки, даємо селянам роботу, а що дають пасічники? Податків не платять, а гроші заробляють. Тому-то й деяким фермерам, вибачте, проблеми бджолярів до спини.
Агроном зі стажем Андрій Сокуренко із Кропивницького зауважує на економічному факторі цієї проблеми.
Для тих пасічників, які все-таки наважаться боротися за відшкодування за отруєних комах, є інструкція дій.
Якщо пасічник хоче відшкодувати заподіяні йому збитки, то він повинен діяти швидко й оперативно, йдеться в повідомленні головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області. Адже через 3-4 дні слідів отрутохімікатів у відібраному матеріалі вже можна не знайти.
Тому слід:
1. Терміново звернутись до органів місцевої влади чи місцевого самоврядування (голови РДА, сільського, селищного чи міського голови) офіційно з письмовою заявою про отруєння з проханням про створення комісії. Після створення комісія оглядає пасіки, виявляє причини загибелі бджіл, ймовірних підо-зрюваних винних у цьому осіб, оцінює розміри збитків. До її складу залучають депутатів місцевої ради, представників Держпродспоживслужби, екологічної інспекції, товариства бджолярів. Вони можуть бути залучені в якості свідків у суді. В акті комісія зазначає де, коли, в який час, за якої температури, яким агрохімікатом оброблялась культура, фазу розвитку рослин, характер загибелі бджіл (поодиноке чи масове), ступінь ураження у відсотках і силу сімей після отруєння. Бажано, щоб при обстеженні був присутній фермер чи його представник. Слід з’ясувати, чи були попереджені пасічники відносно вимог Закону України «Про бджільництво» не пізніше ніж за 3 дні.
2. Комісійно відбирати проби. Методичні рекомендації щодо правильності відбору надають фахівці ветеринарної медицини Держпродспоживслужби. Обов’язковою умовою має бути акт відбору та відбір контрольних зразків. Для дослідження в акредитованій лабораторії відбирають проби бджіл (400 – 500 мертвих, можна частково живих), 200 г свіжозібраного меду або незапечатаний мед у стільниках, пергу в стільниках. Проби відбирають від 10% сімей з характерними ознаками отруєння, а також 100 – 200 г зеленої маси з ділянки, відвідуваної бджолами, проби землі. Головне управління Держпродспоживслужби в області рекомендує направляти зазначені зразки разом з супровідною, актом відбору до Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ, вул. Донецька, 30, тел.: (044) 243 37 54 та 243 37 55), Української лабораторії якості і безпеки продукції агропромислового комплексу при НУБіП України (Київська обл., Києво-Святошинський район, смт Чабани, вул. Машинобудівників, 7, тел.: (044) 526- 45-02 та 527-89-43). Термін доставки проб не повинен перевищувати 1 – 2 доби. При цьому слід вказувати у супровідних документах діючу речовину. Акт комісії та експертний висновок – це основні документи для розгляду в суді.
Якщо висновки експертизи доведуть причинний зв’язок між обробкою поля та загибеллю бджіл, слід:
1. Маючи акти і дані лабораторних досліджень, що підтверджують факт отруєння, визначають отруту, слід письмово звернутися до відповідача про добровільне відшкодування збитків.
2. Якщо відповідач не погоджується на добровільне відшкодування збитків, передати справу до суду.
Для цього необхідно:
Подати позовну заяву до суду, до якої додати копії:
Розпорядження сільського чи міського голови про створення комісії;
Акти комісії;
Результати лабораторного дослідження;
Довідку з сільської (міської) ради (можна товариства пасічників) про те, скільки бджолиних сімей ви маєте на своїй пасіці;
Довідку про вартість бджолосімей на день отруєння (видається товариством пасічників);
Список свідків та експертів.
Оскільки колективних заяв суд не приймає, позов до суду треба подати кожному пасічнику індивідуально.
Тільки за рішенням суду можна притягнути того чи іншого фермера до відповідальності та відшкодувати заподіяні ним збитки.
Ігор Крушеницький, Нова Газета.