Куля впивається у міцне скло. Невеличка склянка виглядає, ніби стоп-кадр фільму і за секунду постріл має зруйнувати її вщент. Після завершення контракту кропивницький спецпризначенець Ігор Єрьомін вирішив спробувати, на перший погляд, неможливу справу – розплавлювати скло.
Ігор Єрьомін народився 1991 року в місті Єнакієво Донецької області, ще дитинстві переїхав на Полтавщину. Після закінчення школи вступив в університет на спеціальність інженер-електромеханік. Але провчився там 2 місяці і вирішив покинути. Після строкової служби пішов на роботу. Був на Майдані, потім став добровольцем, а згодом – підписав контракт у 3-му окремому полку спеціального призначення.
«Ми з товаришем хотіли їхати в добровольчий батальйон «Донбас», але вийшло так, що потрапили в «Дніпро-1». Там я пробув до 2015 року», – розповідає Ігор.
Близько тижня вони дислокувались у Маріуполі, а потім – під Донецьком. Зокрема, серед операцій було відбиття території Пісків. Наприкінці 2014-го Ігор ще з кількома побратимами вирішили піти з цього батальйону. І вже у лютому наступного року Ігор став спецпризначенцем третього полку. З того часу знову розпочалися регулярні відрядження у зону АТО, проте про місця тодішньої дислокації досі говорити не можна. Тут він пропрацював до травня 2017 року.
А кілька тижнів тому, уже колишній кропивницький спецпризначенець, почав розплавляти скло. Його хобі навіяне війною – він виготовляє склянки, в які «вцілила» куля.
Дизайн цих виробів Ігор побачив в американських колекціях, які викладені у вільний доступ. Для початку чоловік обрав найпростіший набір необхідних «інструментів». Усе, що для цього потрібно було – рукавички, захисні окуляри та пропановий газовий пальник. Температура плавлення скла – 1200 градусів, тож на звичайній конфорці працювати нереально. Почав Ігор із шотів – вузькі склянки, висотою 5-7 см.
«Такі склянки – американський хенд-мейд. Я подумав, що на українському ринку це також буде цікаво. Є багато людей зараз, які тісно пов’язані зі зброєю. От захотілося спробувати саме в цьому плані. Спочатку почав з елементарного. Дешеве обладнання, яке могло підійти, почав робити «експерименти», як я це називав».
Ця справа була для Ігоря звичайним експериментом, про розвиток якого він особливо не думав. За словами Ігоря, у військових немає такого поняття, як подарунок. Є «підгон». От чоловік якось привіз таку «пронизану кулею склянку» своєму товаришу, і в них виникла ідея продовжувати цю справу.
5 готових «пронизаних кулею склянок» і більше 15 невдалих спроб. Певний час Ігор витратив на те, аби перевірити матеріал, вибрати найбільш «слухняне» скло, яке не тріскається під час розкалювання. У перших виробах використовував справжні кулі, знайдені на полігоні. Проте такі декорації роблять склянку непрактичною – вона більше подібна до сувенірної продукції.
«Там використана куля зі справжнього патрону і вона з часом тьмяніє. Але я знайшов технологію того, як покривати заготовку, щоб вона не втрачала свій блиск. Тобто, у подальшому її можна помити і пити з неї алкоголь чи ще щось».
Також у планах в Ігоря навчитися робити муляжі та освоїти виготовлення стаканів для віскі. Вони такої ж висоти, як шоти, але ширші, тож складніші у виготовленні:
«Я планую їх виточувати з металу. Зі звичайної кулі я робив для прикладу – щоб розуміти, як вона буде виглядати. Для масового продажу я не знаю, наскільки це законно. Зовні муляж буде подібний до оригіналу. Наприклад, куля 9х18мм ПМ насправді має калібр 9,26 мм – я буду робити 9 мм. Тож для зброї вона вже не підійде. Тому, думаю, ніхто з правоохоронців не буде звертати увагу на мене, – сміється Ігор, – А так вона нічим не буде відрізнятися від звичайної, бо повністю скопійована з оригіналу».
Ігор каже, що «пронизувати кулями склянки» нескладно. Повне виготовлення однієї склянки займає близько години. Більше часу потрібно, щоб вона висохнула. Скло добре тримає температуру, тому падає вона дуже повільно. Але про те, щоб зробити своє хобі бізнесом, Ігор серйозно не думає. Поки що це на рівні ідеї, адже речі можуть коштувати недешево.
«Дивлячись на американські аналоги, це буде дорогувато, як для наших цін. Я ще поки не прицінювався до ринку, і не знаю, чи буде це цікаво людям. В Америці ціна стартує від 15 доларів. Це ручна робота, скоріше за все її не можна зробити машиною. Американці краще розуміють цінність ручної роботи. Їхні малі домашні підприємства часто виготовляють ножі, я цим цікавився і бачу, що такі речі користуються попитом. Але робляться вони з дорогих матеріалів – титановий сплав, різні сталі. У нас люди може б і хотіли таке придбати, але немає таких зарплат у нас, щоб можна витрачати на сувеніри. І, як правило, люди сприймають це, як розвагу. Тобто, не розуміють, що це ідея індивідуальна, такого більше ніде немає. Бо якщо це робить людина, чи декілька людей і ти це дістанеш, то аналогів знайти складно».
Тож зараз чоловік просто «пронизує склянки кулями» для задоволення, адже, за його словами, це цікава справа для нього. З часом плану виготовляти муляжі куль, аби його вироби були не тільки сувенірними, а і практичними.
