Фото воїна з Кіровоградщини Володимира Бабія, який помер від онкохвороби, розмістили на білборді “Лучани, які віддали життя за Україну”. Володимир Бабій – родом із Голованівського району, проте останні роки свого життя він провів у Луцьку.
Фотографію білборда опублікувала на своїй сторінці у Фейсбук волонтерка з Луцька Inna Goldovanska.
Вістка про смерть Володимира Бабія вразила кожного, хто його знав. Волинські волонтери взялися продовжити його справу – організували благодійну виставку його картин. А кошти від продажу передають онкохворій Насті Абрамчук, якій Вова допомагав за життя.
Він невтомно повторював: “Все добре”. І завжди посміхався. Його життєрадісності та щирості, здається, немає міри. Маючи важку онкохворобу, він не шукав порятунку собі. Він малював картини і продавав їх, аби допомагати онкохворим діткам. Його не здолала хвороба – він залишався сильним, будував плани на майбутнє і точно знав, як цього досягнути. Планував виставку картин у Дніпрі, яку хотіли присвятити загиблим військовим, а кошти віддати на лікування дітям учасників АТО. Але доля вирішила інакше. Серце воїна із Голованівського району Володимира Бабія зупинилося 17 липня цього року.
Володимир Бабій народився у с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області.
Його друзі в селі були не найкращою компанією, а Володимир не хотів бути схожим на них. Пішов навчатися. А згодом, у липні 2015 року, він увійшов до лав третього окремого танкового батальйону “Звіробій”. Служив у розвідці, тож спокійні дні, казав, можна порахувати на пальцях. Був у Троїцькому, Попасній, Артемівську, Слов’янську, побував і в Станиці Луганській.
За декілька місяців до “дембеля” Володимир почав втрачати зір та постійно відчував головні болі. Аби хоч якось втамувати біль, хлопець звернувся до найближчого госпіталя в Часів Ярі на Донеччині. Там йому не надали допомоги, мовляв, він просто хоче “відкосити”. Він дослужив. Повернувся додому і влаштувався на роботу у столиці. Майже за тиждень він потрапив до однієї з київських лікарень. Відтоді, міняючи один шпиталь на інший, він фактично не був вдома. Його життя обмежувалося лікарняною палатою, але і там він не здавався – Вова почав малювати. Казав, що малює все, але найбільше подобається писати ікони. Він створював картини акварельними фарбами на склі. Потім продавав їх на онлайн-аукціонах та благодійних виставках. І так допомагав онкохворим діткам, хоча сам потребував лікування.
Його діагноз – пухлина носоглотки з поширеними метастазами. Він переніс операцію та хіміотерапію. Але і хвороба його не зламала – він до останнього подиху продовжував допомагати іншим і постійно думав про те, що ще може зробити для цього світу.
“Усе добре. У мене все добре. Кожен мій день – як останній. Я розумію, що іншого часу для цих справ не буде. Я маю використати своє життя на повну”, – казав колись під час інтерв’ю Першій електронній Володимир.
Історію Володимира Бабія - людини з невичерпною енергією та великим серцем - читайте тут.