Цю тендітну жінку знають багато кропивничан із різних куточків міста. Дуже часто, коли Кропивницький порожніє під час літньої спеки, вона поливає молоді саджанці дерев, висаджені навесні комунальниками й успішно забуті. Або ж із сапкою порається на занедбаній Набережній у центрі міста, де за доброю кропивницькою традицією так само висадили дерева — й забули. Це — Надія Паливода. Віднедавна від локального порятунку конкретних дерев Надія разом із однодумцями перейшла до масштабнішої діяльності, заснувавши громадську організацію «Озеленення».
“Кропивницький давно перестав бути зеленим містом. Ще кілька років тому дерева росли мирно разом із людьми, але останні кілька років все кардинально змінилося, — розповідає Надія. — За моїми спостереженнями, винищення дерев у Кропивницькому почалося з подорожчанням газу, коли різко в ціні підросли дрова. Якщо раніше дерева обрізали просто від необхідності (інколи — пухові тополі), то тепер це перетворилося на дуже прибутковий бізнес”.
«Я ДУЖЕ ЗАЙНЯТИЙ ІНШИМИ СПРАВАМИ»
— Подібна ситуація з «озелененням» не лише в Кропивницькому. Ви маєте зв’язок із «зеленими» активістами інших міст?
— Скрізь проблеми однакові, а підходи до їхнього вирішення відрізняються, бо міста мають різну ментальність. У Дніпрі активісти налагодили тісну співпрацю з поліцією і, добре вивчивши законодавство, навчилися доводити, що обрізка є складом злочину. Навіть дві справи вдалося довести до суду. Натомість кропивницька поліція хитра — у нас лише раз прийняли заяву, але потім довго водили за носа. У Бердянську, наприклад, маємо «антидосвід», коли захисники прийшли до тамтешньої міської ради розповісти про неправильне обрізування дерев, а їм показали ролик про те, як дерева падають на людей…
Найкраща ситуація в Миколаєві, де ввели мораторій на три місяці на обрізку і вирубку до запровадження нових правил, бо зрозуміли, що раніше це робили безконтрольно. Крім того, активісти провели майстер-клас для поліції — тепер вона сама приїжджає на виклики, коли зафіксовано незаконну обрізку, перевіряє документи «лісорубів» тощо.
— А в яких стосунках «громадські озеленювачі» з міською владою Кропивницького?
— Ми намагалися співпрацювати на рівні влади. Був круглий стіл, організований управлінням ЖКГ, там усі дивувалися з цифр (до 2021 року не передбачено видатки на придбання саджанців, причому на обрізку дерев виділено 3 млн грн, а на спил — 2 млн), але далі дивування справа фактично не пішла. Звісно, щось у Кропивницькому висаджують — наприклад, цієї весни висаджено 40 дерев на Алеї Миру… Є приватні ініціативи. Але зазвичай у нас це відбувається так: депутати чи ще якісь віп-персони висаджують, фотографуються, ставлять галочку, але влітку забувають про ті дерева, і вони гинуть. Така ситуація, наприклад, склалася по вулиці Коваленка, де навесні один місцевий політик з командою висадив берези, а влітку частина з них посохла. На моє запитання у ФБ, чому він про них забув, він відписав щось на зразок: «Я дуже зайнятий іншими справами».
— У чому, на вашу думку, причина такого дивного ставлення міської влади до дерев?
— Я шукаю відповіді для себе з перших днів, коли побачила знівечені дерева. Як люди не можуть розуміти, що це нищення власного міста? Чи то людський фактор, чи брак екологічної освіти… Але у нас рубають дерево не тільки на дрова. У Кропивницькому легко можна зрубати дерево, що затуляє вивіску магазину, чи потруїти здорові дерева навколо аптек однієї мережі, а тоді розводити руками. Люди, які займаються цими чорними справами, знають багато рецептів…Є ще багато історій про планомірне нищення дерев, але висновок для себе я зробила один: це роблять люди, які мають якусь глибоку душевну хворобу.
«ЛИШЕ ПІД ТИСКОМ ГРОМАДСЬКОСТІ МИ МОЖЕМО ВПЛИНУТИ НА ЧАСОМ ЗОВСІМ НЕПРОФЕСІЙНІ ДІЇ КОМУНАЛЬНИКІВ»
— Тобто союзників у кропивничан, якщо говорити про збереження зелених насаджень у місті, немає?..
— Чому ж. Нам пощастило із спецінспекцією — там працюють дуже відповідальні люди, які по кожному заявленому випадку розбираються, новий керівник — Андрій Максюта — навіть у вихідні сам виїжджає на виклики, разом із нами поливав дерева на набережній. Щодо роботи спецінспекції — нехай сума штрафів, накладених на винуватців, невелика, але все ж — якийсь рух.
На жаль, не можу сказати подібного про екоінспекцію, для якої це прямий обов’язок — реагувати на нищення дерев. Дуже важко знайти спільну мову з КП «Благоустрій», яке проводить спил, і працівниками КП «Єлизавета». Якщо говорити про союзників, то інколи це бувають жителі окремих вулиць, де обрізують дерева. Один із недавніх випадків — це конфлікт на вулиці Шатила, коли мешканці будинків з цієї справді зеленої вулиці вийшли проти грубої обрізки і відстояли свої дерева, які вже почали перетворюватися на високі пні завдяки «умілому» ремонтові. Тоді ми домовилися разом із «Благоустроєм», спеціалістами із управління ЖКГ та нашими активістами разом вирішувати, що і як обрізувати окремо по кожному дереву.
Отак, лише під тиском громадськості, ми можемо вплинути на часом зовсім непрофесійні дії комунальників.
Читайте також: Обороняючи насaдження від знесення, кропивницька активістка прикувала себе ланцюгами до дерева
«ЛЮДИНА, ЯКА РЕАГУЄ — ЦЕ ГРОМАДЯНИН»
— «Ремонт» зелених насаджень — це ще й великі гроші, виділені з бюджету…
— Цифри вражаючі. На спилювання цього року виділено понад два мільйони гривень. 2016 року було спиляно 690 дерев за рік, тоді теж було виділено приблизно 2 млн на це. Розділимо цю суму — і виходить, що майже три тисячі гривень кропивничани платять із своїх кишень за спил одного дерева.
Я шукаю відповіді для себе з перших днів, коли побачила знівечені дерева. Як люди не розуміють, що це нищення власного міста? Чи то людський фактор, чи брак екологічної освіти… Але у нас рубають дерево не тільки на дрова. У Кропивницькому легко можна зрубати дерево, що затуляє вивіску магазину, чи потруїти здорові дерева навколо аптек однієї мережі, а тоді розводити руками. Люди, які займаються цими чорними справами, знають багато рецептів… Є ще багато історій про планомірне нищення дерев, але висновок для себе я зробила один: це роблять люди, які мають якусь глибоку душевну хворобу
Було б не так тривожно, якби не знати, що КП «Єлизавета» має свою пилораму і, крім обрізування дерев, займається і торгівлею деревини. Жахливо й те, що саме з «Єлизаветою» Управління охорони навколишнього середовища уклало договір на обрізування дерев біля шкіл і дитсадків. Обрізають дуже погано і неякісно. Розумієте, якщо вчора дитина бачила нормальне хороше дерево, а сьогодні бачить високий пень із гілками-обрубками, то дуже скоро вона сприйматиме це як належне.
Звісно, директор школи скаже, що така обрізка — це турбота про безпеку дітей. Насправді з дерев достатньо видаляти аварійні гілки, сухі та нижні, які заважають. А в Кропивницькому натомість обрізають дерева до стовпа. Наприклад, біля школи №18 після такої обрізки всохло шість великих красивих дерев…
Та всі наші біди не через злих директорів шкіл і злу «Єлизавету», а через елементарну байдужість пересічних кропивничан. Там, де більше людей втручається, там більше ефекту. Навіть невелике втручання однієї людини може врятувати дерево. Людина, яка реагує — це громадянин. Це — той, хто не проходить повз, коли бачить, як пиляють здорове дерево. Він цікавиться, чи є дозвіл, викликає поліцію, телефонує в екоінспекцію/спецінспекцію…У кожному районі Кропивницького є люди, які слідкують за цим районом і повідомляють мені про знесення дерев.
— Попри таку безнадійну, здавалося б, ситуацію (пасивність міської влади у вирішенні проблеми, мляву екоінспекцію і байдужість переважної більшості кропивничан) все ж є хоч якісь маленькі перемоги ГО?
— Звісно. Завдяки увазі ЗМІ, широкому розголосу припинили пиляти дерева влітку (у період вегетації це суворо заборонено, в нас же обрізування відбувалося протягом року, мовляв, за місяці, коли дозволено, вони не встигали). Трохи акуратніше почали поводитися з деревами обленерго (є чіткий припис, щоб за метр від електродротів нічого не росло, але за цим принципом можна все випиляти). Раніше вони грубо калічили дерева, зараз стали трохи обачніші…
Варто пам’ятати: будь-яка діяльність приносить результат, хоча інколи, справді, руки просто опускаються. Але навіть написати на перший погляд «безперспективну» заяву, — це дуже важливо.
Інна ТІЛЬНОВА, газета «День»