У квітні, в Центральноукраїнському національному технічному університеті працював унікальний проект в рамках співпраці ВНЗ із «Федерацією обмінів Франція-Україна»: перший в навчальному закладі курс інтенсивного вивчення французької мови, який читав викладач-волонтер із Парижу, професор університету Сорбонна Ів Валля. Студенти від цих курсів у шаленому захваті, викладачеві із Франції дуже сподобалося працювати із українськими студентами. По завершенню цьогорічних курсів,професор із Франції Ів Валля поділився своїми враженнями про наших студентів, наше місто, нашу країну.
Про це йдеться на сайті ЦНТУ.
Як розповідає пан Валля, в Сорбонні він читає французьку мову французьким студентам, які вчаться на педагогів (тобто, безпосереднім носіям мови). В Міністерстві закордонних справ він викладав методику французької для іноземців-аспірантів, які писали дисертації з французької мови.
Авжеж, він звик працювати із студентами або вже дорослими слухачами курсів, які дуже добре володіють французькою. Натомість тут, у Кропивницькому,пан Валля читав курс для студентів різних категорій, як таких, що можуть спокійно розмовляти французькою і вже перебували на стажуванні чи навчанні у Франції.
Інтенсивний курс французької в ЦНТУ працював два тижні, десять робочих днів. Займались на курсі студенти, які беруть участь у франкомовних міжнародних програмах Відділу міжнародних зв’язків ЦНТУ. Усі десять днів з ранку до вечора студенти отримували майже повне занурення у французьку мову. Вони старанно вчили те, що їм розповідав викладач із Парижу, розмовляли із ним французькою (або трохи англійською, мсьє Валля українською знає лише декілька слів), між собою також спілкувалися французькою. Коли після занять усі разом виходили на прогулянку у місто, теж говорили із гостем нашого університету його мовою. Деякі студенти-курсанти жартують, що навіть ввечері дома за звичкою продовжували говорити французькою, і дивувались, чому їх не розуміють?..
– Мсьє Валля, відомо, що курси французької за програмами «Федерації обмінів Франція-Україна» в українських університетах для наших студентів читають волонтери, які не отримують за це плати. Для вас особисто, яким був мотив поїхати до України попрацювати ці два тижні?
Ів Валля: – Я цікавлюсь методиками викладання в навчальних закладах інших країн. Коли ти все життя читаєш курс лише у Франції, лише на одному й тому ж місці, ти не навчишся нічому новому. Я багато викладав не тільки у Франції, а й в інших країнах Європи, тому можу порівнювати, як і де працюють навчальні заклади. Тобто, один з мотивів – професійний саморозвиток. По-друге, я вважаю, що якщо університет має бажання розвивати вивчення студентами французької мови,це дуже важливо, передусім, для самих студентів, але якщо в університеті немає викладача французької, хтось має приїхати та допомогти організувати таке навчання.
– Напевне, ви готувалися до поїздки, щось читали про Україну, про Кропивницький, про наш університет. Де саме ви знаходили інформацію?
Ів Валля: – Міністерство закордонних справ Франції надає загальну інформацію про країну перебування. Посольство Франції в Україні не рекомендує громадянам Франції, які подорожують до України, їздити на Схід України та радить дуже обережно поводити себе у випадку поїздки до Криму. Решта території країни абсолютно без обмежень.
Напередодні поїздки, я шукав культурні центри або організації, де можна отримати французькою інформацію про вашу країну та про ваше місто. Знайшов буквально два центри: один в Парижі, в посольстві України, другий – в посольстві Франції в Україні. В інформаційному центрі, до якого я звернувся за телефонним дзвінком до українського посольства, мені взагалі нічого толком не розповіли, ні про місто, ні про країну. Більше говорили про те, що у вас тут погано, криза, війна. Суцільна антиреклама. Я хотів побачити якісь брошури, буклети, інформаційні листки про Україну французькою, але нічого такого у них не було. Тоді я зателефонував до посольства Франції в Україні. Там повторили майже те саме. Мені це здалося дуже дивним, і я, навіть, почав вагатися, їхати, взагалі, до України чи ні? Проте, мої сумніви розвіяв мій колишній колега по Міністерству, який останні три-чотири роки працює при посольстві Франції в Україні, і також пов’язаний із міжнародними програмами обмінів.
– Якщо Ви бачили, як працюють університети в декількох країнах Європи, з якими з них можна порівняти наш навчальний заклад?
Ів Валля: – У вашому університеті дуже багато різних спеціальностей. Таке різноманіття характерно, наприклад, для університетів Німеччини. Проте, здебільшого, в європейських університетах спеціальностей менше, але вони більш уніфіковані. Університети різних країн в межах подібних спеціальностей мають подібні або однакові дисципліни, що сприяє навчанню студентів за програмами «подвійних дипломів». В Європі серед молоді дуже поширена практика паралельного навчання в декількох університетах, навіть в декількох країнах.
– В Україні, на жаль, частка молодих людей, хто добре знає іноземні мови, менше, ніж хотілося. Який відсоток французьких студентів знає іноземні мови?
Ів Валля: – Думаю, майже такий саме відсоток, як і у вас. В французьких університетах навчається не дуже багато молоді, хто знає ще якусь мову, окрім французької. Хоча у нас в країні в багатьох університетах є окремі курси, що викладаються лише англійською. Проте, не так давно в Франції зробили обов’язкову вимогу: для того, щоб отримати «високий диплом» (тобто, диплом про вищу освіту) потрібно знати іноземну мову на рівні, мінімум, В1.
– Якої ви думки про наших студентів?
Ів Валля: – Вони дуже вмотивовані вчитися. Крім того, вони мають величезне терпіння вчитися. У франції, наприклад, багато студентів ходять до університетів, не розуміючи, навіщо? Ваші студенти, з якими я працював на курсі, чудово знають, навіщо вони вчаться. Вони розуміють, що завдяки навчанню будують своє майбутнє життя.
– Уявіть ситуацію: хлопці та дівчата, які зараз слухали ваш курс французької, раптом опинилися посеред дороги десь у Франції. Без мобільних телефонів, без доступу до Інтернету. Виходячи із їхніх навичок, як ви вважаєте, змогли б вони дати собі раду? Розпитати випадкових перехожих про напрямок руху, домовитися про якусь їжу, дістатися до вокзалу, доїхати до посольства?
Ів Валля: – Я впевнений, ніхто з них не залишиться у біді!Можливо, дебютантам, які нещодавно почали вивчати французьку, було б важче, але всі ці студенти вже можуть спілкуватися простою розмовною мовою. Принаймні, я розумів усе, що вони намагалися говорити французькою. Спочатку вимова була не дуже, але, на завершення курсів,у них, дійсно, гарно виходило говорити французькою. Якщо б вони ще місяць попрацювали на такому курсі інтенсивного вивчення мови – взагалі б могли вільно спілкуватися між собою.
Розмовляти для них вже не важко. Писати французькою – так, ще складно, але, сподіваюсь, вони продовжать навчання. Важливо усвідомлювати, що для вивчення іноземної мови потрібно працювати кожного дня. Я розумію, що це важко, а інколи навіть неможливо,але треба щодня хоча б трошки слухати інформацію іноземною мовою, десь щось читати іноземною, пробувати писати. Вчити мову потрібно кожного дня.
– Незважаючи на графік занять, студенти встигли трохи познайомити вас із нашим містом…
Ів Валля: – Коли ми гуляли містом, студенти виступали в якості гідів. Вони розповідали мені про саме місто, про пам’ятники архітектури, про цікаві місцеві історії, які вони знали. Ми відвідали історичну частину міста і сучасні райони, були на центральній площі біля пам’ятника героям Небесної Сотні та у парку біля пам’ятника загиблим військовим (мова йде про Ковалівський парк – прим.). До речі, у вашому місті війна відчувається лише за наявністю пам’ятників полеглим солдатам та молодих людей у військовій формі на вулицях.
Студенти розповідали, звичайно, французькою, і я розумів абсолютно усе, що вони кажуть (а говорили різні студенти, не хтось один з них).Я отримав дуже багато цікавої інформації про ваше місто, а, найголовніше, для мене стало очевидним, що ці молоді люди дуже люблять своє місто.
– Мсьє Валля, ви казали, що використовуєте такі міжнародні програми для професійного саморозвитку. Що вам «додали» ці курси в ЦНТУ?
Ів Валля: – З точки зору психології мені було цікаво спостерігати за процесом навчання ваших студентів: як вони сприймають нову інформацію, як вони розуміють нову інформацію. Для мене, як викладача, це дуже важливо. За своєю реакцією та мімікою ваші студенти дуже «живі» і відкриті для навчання, з ними легко працювати.
Крім цього, я бачу користь не лише для себе та студентів, а також для вашого університету. Я розумію, що ці курси – лише перший крок у співпраці між вашим навчальним закладом та «Федерацією обмінів…», ваш ректор високо оцінив цей проект і запросив мене продовжити читати інтенсивний курс французької мови. Я не проти. Я прийняв запрошення пана Черновола. Тепер складність полягатиме лише у тому, щоб наступного разу відкоригувати дату приїзду, оскільки, як ви знаєте, я працюю в університеті (до вас я приїхав під час квітневих канікул), і важливо вибрати такий час роботи курсів, щоб усім було зручно.
– Зараз, після двох тижнів у місті Кропивницький ви могли б би рекомендувати своїм друзям чи знайомим відвідати наше місто в якості туристів?
Ів Валля: – Звичайно, так! Але я усім буду радити їхати до вашого міста у травні, коли розквітає найбільше тюльпанів у парку! Скільки там різних кольорів! Я в захваті!
