Кропивницький спецпризначенець Сергій Глондар уже 702 дні знаходиться в полоні. Його дружина Катерина, яка вдома виховує двох донечок, каже, що вони не наважуються просто поїхати в Макіївку і “випросити” чоловіка у бойовиків. Сергій сказав, що він проти цього.
Інтернет-видання 33-й канал розповідає історію дружини полоненого спецпризначенця.
- Читайте також: Донечка полоненого спецпризначенця: «Мамо, а чого ти мені брешеш? Мій тато в полоні?»
Нашу бесіду Катерина Глондар з Крижополя починає зі слів, скільки її коханий чоловік Сергій знаходиться у неволі бойовиків. Сьогодні вже 694 дні…
Молода жінка, яка виховує двох донечок, втомилась оббивати пороги посадовців, мітинги у столиці теж не дають жодних результатів. Переконана, що процес звільнення заручників затягується через політичні амбіції…
– Коли мені було 18 років, із Крижополя я поїхала на навчання до Кіровоградського технічного університету, — розповідає Катерина. — Саме у студентські роки познайомилась із Сергієм. Сталось це на свято Івана Купала 2007 року. Магічна дата… Сергій тоді відбував строкову службу в армії. Згодом підписав контракт та став військовослужбовцем 3-го окремого полку спеціального призначення. Близько року ми жили разом. Одного дня коханий сказав мені: «Виходь за мене заміж». І я погодилася. У 2013 році народилась донечка Марія. А через півроку Сергія відправили у відрядження до Криму. Повернувся коханий на початку квітня 2014 року, проте відразу із побратимами вирушив на Донбас, там вже починалась війна.
Про неї чоловік мені не розповідав. Це я від знайомих знаю, що був він у найгарячіших точках, отримав медаль за оборону Краматорського аеродрому. Додому приїжджав рідко, лише на кілька днів. Востаннє ми бачились у грудні 2014-го, відсвяткували з родиною Новий рік. Не міг Сергій нарадуватися донечкою Марійкою, вона лиш почала ходити. Водив її до головної ялинки.
16 лютого 2015 року Сергій Глондар із бійцями супроводжував колону українських військових під час виходу з Дебальцевського котла. Проте потрапили у засідку терористів. Багатьох розстріляли. У полон тоді потрапило 9 воїнів. Проте залишилось двоє — Сергій Глондар та його товариш Саша Коріньков.
– Як ми дізнались, що чоловіка схопили бойовики? Його мамі подзвонили козаки війська донського і сказали, що син у полоні «ДНР». Дали Сергію слухавку. Майже місяць після цього чоловік не виходив на зв’язок. Подзвонив мені в березні. Я йому відразу сказала, що у нас буде ще одна дитина. Дізналась я про це, коли Сергія взяли у полон. Чоловік відповів, щоб народжувала, хоч дитину ми не планували. Коли на світ з’явилася друга дочка, я з пологового будинку повідомила про це рідних полонених, які перебували разом з Сергієм у полоні. Попросила всіх: якщо хтось подзвонить звідти, то нехай Сергію скажуть про народження дочки і попросять передзвонити мені. І через кілька годин чоловік набрав мене… Попросив дочку назвати Анюткою. Нині їй рік та три місяці. Донечкам так тата не вистачає!.. Постійно носять по квартирі його фото та питають, де він.
Нині 28-річного Сергія Глондара тримають у колонії строгого режиму №97 у Макіївці. Інколи дозволяють прогулянки та дивитися телевізор. Про це Катерина дізналась із листа, якого написав коханий вже з полону.
– Він пише, що часто бачить сни, де він вдома, обіймає дітей. Також скаржиться на погіршення стану здоров’я. А все через отриману контузію в боях та травму голови. Знаєте, у кожному реченні Сергій звертається до Бога, хоч і ніколи не був віруючим.
– Чи було у вас бажання поїхати до Макіївки та «випросити» чоловіка у сєпарів?
– Сергій проти цього. Каже, якщо зважимось на це, то не вийде до нас. Він хоче сам приїхати додому. Мій чоловік має таку думку, бо кадровий військовий.
Перед Новим роком сестра Сергія їздила з СБУ на територію Донеччини. Там наша сторона передала бойовикам 15 їхніх полонених, зробили добрий жест волі. Думали, що ті також відпустять наших напередодні Різдвяних свят… Проте бойовики категорично були проти. Казали, що лише за умови «всі на всіх».
– Що заважає звільнити вашого чоловіка з полону?
– Раніше цей процес не був пов’язаний з політикою. Тепер він прив’язаний до виборів на Донбасі, амністії бойовиків. Цим бойовики шантажують нашу владу. За 2016 рік звільнили тільки 17 чоловік. Тепер наші чоловіки мають статус так званих політв’язнів. Я звертаюсь до влади та прошу відокремити політичний процес від звільнення полонених.
Спілкувалась Вікторія Микитюк