21 грудня у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі». Слухання відкрила заступник голови Верховної Ради України Оксана Сироїд.
До учасників слухань звернувся також перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк. Під час заходу виступив голова підкомітету з питань земельних відносин парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Олег Кулініч.
Під час слухань вперше за увесь час існування незалежної України до депутатів із парламентської трибуни звернувся бобринчанин, учасник Революції Гідності, волонтер, фермер, представник Асоціації фермерів та приватних землевласників Бобринецького району Кіровоградської області Олексій Цокалов. Він нагадав депутатам, як шість років тому разом із загиблим на Майдані Героєм України Віктором Чміленком у доленосний для країни час розгорнув у парламенті слова Тараса Шевченка «Та не однаково мені, як Україну злії люди присплять лукаві і в огні її обкраденою збудять». У цих рядках була вся суть подальшої промови Олексія Цоколова, який, розуміючи всю важливість земельного питання для української нації, запитав у народних обранців: що змінилося після Революції Гідності?
Показуючи у бік місця, де раніше сиділи представники злочинної влади, активіст сказав, що знову чує ті самі розмови, які лунали від попередників про неефективність держпідприємств, державних земель, бачить таку ж корупцію і незахищеність простої людини, обман сотень тисяч акціонерів колишніх заводів і фабрик.
Він показав приватизаційні сертифікати своїх матері й батька, які перетворилися на нікому непотрібний папір. Це те, що залишилися у робітників всієї країни від колись потужних підприємств.
Олексій Цокалов запитав у народних обранців: чи є правове поле для продажу землі, хто має забезпечити захист прав його батьків, простих селян? Ті ж судді — вовки, зайчики, лисички, які дискредитували себе, корумповані прокурори чи інші чиновники, яких знають по царських полюванях, саунах і застіллях?
Він процитував слова свого загиблого друга Віктора, який говорив, що людина вправі вільно розпоряджатися тим, що сама створила, придбала, виростила, але те, що створила природа, ми зобов’язані передати наступним поколінням українців.
— Що дітям скажете, своїм внукам скажете? — запитав Олексій Цокалов. — Фабрики, заводи можна побудувати по нових технологіях, а землю, коли втратимо, шансів вже не буде, хлопці, не буде!
Кілька разів слова Олексія Цокалова парламентарі підтримували оплесками. Адже говорив правду і про тіньовий ринок землі, і про те, що ця незрозуміла ситуація комусь вигідна.
Нагадав про закони, які не виконуються, про корупцію, що роз’їдає країну зсередини і шкодить більше за будь-якого зовнішнього ворога. Не змовчав і про рейдерство та незахищеність прав людини в цій системі координат. До речі, на Бобринеччині ще свіжі у пам’яті людей незрозумілі події із палаючою технікою та арештами продукції деяких агропідприємств.
Одним словом, нагадав, проти чого свого часу піднялися українські патріоти на Майдані.
— Я за гідний спосіб життя на селі. І для цього необхідно забезпечити всі умови, законодавчі в тому числі. Треба не просто приймати закони, треба їх виконувати. Слава Україні!, — сказав на завершення промови Олексій Цокалов, на що зал відповів: Героям Слава!
Бобринецька районна газета “Честь хлібороба”
Слова в пустоту,ибо мозги у этой биомассы способны обеспечивать их конечностям только хватательные рефлексы…