У обласній туберкульозній лікарні в Кіровоградській області, більш відомій місцевим як “Лісова поляна”, на стаціонарі майже 200 хворих. В основному – наркомани, алкоголіки, бездомні і … раніше судимі. Повний курс лікування проходить лише половина, скаржаться лікарі.
Інші або самі відмовляються, або вилітають звідси за порушення режиму – вживання спиртного в палатах і хуліганство, йдеться у сюжеті “Подробиць“.
“Не виписувати таких хворих ми не можемо, так як ми не заклад закритого типу, у нас немає можливості, щоб десь їх ізолювати, вони, буває, іноді поводяться так, що становлять загрозу, як оточуючим хворим, так і медперсоналу” , – говорить Ольга Маркулова, в.о. заступника головлікаря Кіровоградської обласної туберкульозної лікарні.
Про таких недолікованих хворих повідомляють фтизіатрам за місцем реєстрації. А ті в свою чергу повинні людини з паличкою Коха переконати піти долікуватися. На практиці ж, розповідає соцпрацівник Роман – умовити бомжа, наркомана або алкоголіка знову лягти в лікарню практично нереально.
“В інших областях є притулки для бездомних, ночівлі, тобто бездомний, щоб туди потрапити обов’язково повинен пройти обстеження, тобто він зацікавлений в цьому, в нашій області це єдина область, де не ведеться як такий облік бездомних і немає притулку для бездомних, вони самі є таким джерелом поширення туберкульозу “, – говорить соцпрацівник Роман Кузьменко.
З майже 200 пацієнтів обласної лікарні на примусовому лікуванні лише три людини. Решта – розгулюють по місту.
“На жаль, дуже велика така прогалина під час стаціонарного лікування, так як в стаціонарі перебувають дуже багато пацієнтів, які зловживають алкоголем або наркотиками. За порушення медичного режиму їх виписують з лікарні і вони виходять в соціум і починають поширювати свою хворобу серед своїх друзів, знайомих або їхати прямо в автобусі і інфікувати сторонніх людей, які просто сидять поруч “, – говорить Юлія Чабанюк, заступник голови правління обласної ГО” Всеукраїнська Мережа ЛЖВ “.
За даними Міністерства охорони здоров’я, в 2015 на 100 тисяч населення хворобу діагностували у 70 осіб, а в цьому вже у 90. Заступник міністра Оксана Сивак всполошилась – захворюваність зросла майже на 10%, а це, цитую – “може бути перешкодою на шляху до євроінтеграції”. Все не так страшно, заспокоюють експерти.
“В Україні число хворих зменшується. Але число випадків лікування – збільшується. Тобто, у нас кількість вилікуваних, які виліковуються, менше, ніж на аналогічні випадки в країнах Європи”, – говорить Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів.
Чому така різниця в думках – можна тільки здогадуватися. Можливо, тому, що настільки страхітливу статистику заступник міністра озвучувала на зустрічі з представниками ПРОООН – організації, яка в минулому році закуповувала для України тести і ліки для лікування туберкульозу. І витратила на це ні багато ні мало – сім з половиною мільйонів доларів. А гроші то, між іншим, бюджетні. А, значить, звітувати, куди і кому вони пішли – і перед своїми, і перед європейцями доведеться.