У мирному житті 52-річний олександрієць Віктор Шевченко працював і вчителем, і охоронцем, і водієм. Ким за професією йому тільки не доводилося бути, доки не пішов на фронт.
Востаннє працював водієм хлібного фургону, забезпечуючи свіжою випічкою місцеві кіоски по всьому місту. Та одного дня після перегляду чергового випуску телевізійних новин Віктор зрозумів, що більше не може байдуже спостерігати за тим, як в країні розгорається війна, як гинуть ні в чому не повинні люди, як чужі-свої терзають наш народ. Він вже не міг спокійно всидіти вдома. Не міг просто «пережовувати» воєнні події, а прагнув діяти. Отож пішов на Донбас аби підтримати своїх. Пішов добровольцем, як справжній відчайдуха й патріот, зголосившись бути у складі Добровольчого українського корпусу «Окрема тактична група розвідки «Правого сектору», стрілком-водієм.
На передовій олександрієць вже півроку. А цими днями повернувся до рідного міста. Приїхав на короткотермінову відпустку. Тут же чоловік неабияк прагне вирішити одну із найбільш наболілих фронтових проблем. Боєць розповідає, що в їхньому підрозділі, який тримається виключно на добровільній основі, патріотизмі та ідеологічній складовій, проблемним питанням залишається ремонт військової техніки та допоміжного транспорту, яким користають бійці. Складність ще й у тому, що територіально їхній підрозділ частенько базувалися на околицях Донецького аеропорту, де натиски сепаратистів найбільш непередбачувані та потужні. Займатися ремонтом бойової техніки прямо на передовій практично неможливо. А це значить, що її треба переганяти в тил.
– За час моєї служби ворогом було знищено не один десяток військової техніки,- говорить Віктор. – В одному з таких боїв і я сам ледь не загинув та обійшлося все, на щастя, – контузією. Ось пригадую цей випадок, коли в джип, яким я керував попала міна. Мене та ще одного бійця вибуховою хвилею одразу відкинуло з автівки. А от третій наш товариш потрапив під пошкоджене автомобільне сидіння, яким був затиснутий. Дивом, просто дивом ми встигли його врятувати, а після цього машина вибухнула, – ділиться пережитим військовий.
Сьогодні Віктор звертається до всіх небайдужих городян і волонтерів з проханням допомогти відремонтувати стару «Волгу-31029», на якій він перевозить поранених та доставляє зброю побратимам. З цим звернувся до Координаційного центру волонтерів м. Олександрії і отримав там позитивну відповідь. Давайте й ми всі разом його підтримаємо, кажуть волонтери, звертаючись до охочих містян.
Пункт збору допомоги розташований за адресою: вул. 50 років Жовтня, 12. Тел.: (095) 194 90 60; (096) 130 64 94; (063) 957 54 84.