Дякую. Ми часто говоримо це слово, аби показати, що в житті є важливі речі. Одна з найголовніших речей, за які дякують люди – це щирість. Учора, 17 серпня, кіровоградці дякували за щирість Андрію Кузьменку. В цей день співакові мало б виповнитись 47 років. Більше сотні шанувальників його творчості зібралися в дворику Першої електронної газети на Дворцовій, щоб вкотре віддати шану улюбленому виконавцю.
Його пісні можна розібрати на цитати, це музика на всі випадки життя. Хто ж не чув пісню про маршрутку? Або ж життєву ситуацію – що робити, коли зраджує кохана? Його словами кажуть: «А пам’ятаєш?» Як розповіла одна з гостей заходу Вікторія Шимановська, для неї пісні Скрябіна часто ставали саундтреком якогось періоду життя, тому згадати таку людину в колі друзів, знайомих та інших шанувальників було важливо, тривожно і приємно.
Про Андрія Кузьменка можна говорити багато. Це і співак, і письменник, і телеведучий, і продюсер, й актор, і, звісно ж, лідер гурту «Скрябін». «Кузьма» для друзів, «Скрябін» для прихильників і просто щирий українець для своєї держави. 2 лютого, повертаючись із концерту, присвяченого бійцям АТО, співак потрапив у ДТП. Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці.
«І ти фінал до книжки сьогодні не роби. Не думай ні про шо, люби мене, люби»
Ніщо не може зникнути, поки ми пам’ятаємо. В День народження Андрія Кузьменка в дворику на Дворцовій кіровоградці згадували, яким був Кузьма.
«Для мене Андрій Кузьменко – це людина, яка виховувала мене своїми піснями. Він вчив щирості, простоти, невимушеності. Хотілось у легкій дружній обстановці згадати його посмішку, згадати якою він був людиною. Ми намагались підібрати такі відеофрагменти, які б максимально передали емоційність Андрія.
Це вже другий Вечір пам’яті, який ми проводимо у Кіровограді: першим був на 10 днів із гибелі і другий – цей, у День народження. Надалі планую влаштовувати такі ж вечори: в день гибелі та в День народження. Таких людей, як Андрій Кузьменко, варто пам’ятати, згадувати, вчитись у них бути людьми», – розповіла ініціатор проведення Вечора пам’яті Ольга Ткаченко.
І якщо минулого разу Вечір пам’яті проводили в закритому приміщенні, оскільки це була зима, і для деяких охочих прийти просто не було місця, то цього разу Дворик на Дворцовій вмістив усіх бажаючих вшанувати Кузьму.
«Не можна писати не можливо зiграти»
Що ж побачили та почули всі ті люди, що прийшли вшанувати пам’ять Андрія? Пісні гурту «Скрябін» у виконанні місцевих музикантів. Фрагменти відео з концертів, уривки інтерв’ю. Фотографії. І якомога менше слів. Що особливо важливо – менше пафосних слів.
«Це був затишний та світлий вечір в компанії «тільки своїх»: тільки своїх гостей, тільки своїх виконавців. Видно, з яким теплом до цього поставились організатори. Приємно було бачити таку кількість людей, які прийшли вшанувати пам’ять Андрія. Приємно було підспівувати з усіма «Спи собі сама», «Люди, як кораблі» та інші пісні Скрябіна», – так розповіла про Вечір одна з виконавців Альона Олійник.
Як розповіла організатор вечору Ольга Ткаченко, вона не чекала, що небайдужих людей буде так багато. “Особливо важливим було побачити, що люди, які прийшли – прийшли не від нудьги чи «бо нема що робити». Вони прийшли, бо пам’ятають. І це дуже відчувається,” – зазначила Ольга.
«Вони жили красиво, як вміли,
Бісилися, пили вино і любили
Відкинутись в кріслах своєї машини,
Під музику рахувати години.»
Голосне слово-характеристика, яке лунало з вуст усіх присутніх на Вечорі пам’яті – це тепло. «Дуже затишно, тепло, по-домашньому. Дуже сподіваюсь на те, що Андрій нас чув, думаю йому б сподобалось», – поділилась враженнями Маша Моренко, яка під час заходу виконала пісню «Мовчати».
За кілька днів до гибелі Андрій записав свою останню пісню «Кінець фільму». І хоч пісня була написана ще 2014 року і її планували включити у платівку «25», приурочену до ювілею творчої діяльності гурту, але цього так і не сталось. Офіційно композиція вийшла лише в останніх числах січня цього року. Згодом пісню «Кінець фільму» назвуть пророчою.
«А зараз вже кінець фільму»
Ми пам’ятаємо. Ще не кінець.
Гапоненко Вікторія для Першої електронної газети
Більше фото тут.