Національний художній музей України, Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні, Міністерство культури України та Фундація “Відкрита Україна” представили виставку з нагоди 100-річчя від дня народження українсько-американського митця Якова Гніздовського, що буде відкрита до перегляду до 23 серпня 2015 року.
Про унікального українського художника, графіка, кераміста, чиї знамениті овечки підкорили весь світ, і його незвичну долю йдеться у матеріалі Першої електронної.
Коли потрапляєш до Національного художнього музею України – темно-сірої масивної будівлі з помпезними мармуровими сходами, левами при вході, експозицією монументального живопису і скульптури, світла, витончена графіка Якова Гніздовського, виконана в унікальній техніці дереворізу, сприймається як щось інтимне, делікатне. І враження від робіт видатного графіка проявляється так само делікатно, як виконувалися його роботи: спочатку ескіз, потім – перенесення на кальку тонких штрихів, потім – філігранна робота з деревом-штампом, потім – проявлення твору.
Щось є у цих овечках, котах, рослинах і ящірках, що не відпускає ще довго. І розумієш, що така досить складна техніка не є випадковою: твори є живими, графіка, що переноситься фарбою і прожилками деревини на папір, так само ще деякий час житиме в свідомості глядача, проростатиме новими деталями, гілочками і листями дерев, тонкими лініями графіки справжнього майстра.
Яків Гніздовський недаремно вважається одним з наймайстерніших графіків світу. Його роботи («Зимовий пейзаж» і «Соняшник») прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі, є гордістю колекції бібліотеки Конгресу, Бостонського і Філадельфійського музеїв, Університетів Делаверу та Вашингтону, Батлер Інституту, музеїв інших країн світу.
“Ксилографія Якова Гніздовського є одним із найбагатших і найоригінальніших здійснень в американському графічному мистецтві за останні тридцять років”, – так оцінював його творчість Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету.
Людина світу, Яків Гніздовський, що народився у с. Пилипче на Тернопільщині, не вважав себе емігрантом: «Я ніколи не почував себе емігрантом. Я вважав себе туристом, що не завжди з власної волі переїжджає з країни в країну і не завжди має для цього бодай мінімум засобів». Він вважав себе саме українським митцем, та був забороненим художником у Радянському Союзі. Його ім’я було практично невідоме на батьківщині.
Як згадувала донька видатного графіка, Марина Яківна, під час навчався у Львівській духовній семінарії Яків Гніздовський мешкав у гуртожитку в одній кімнаті зі студентами-підпільниками з ОУН. Коли польська поліція влаштувала в гуртожитку обшук, Якова заарештували за підозрою в приналежності до нелегального гуртка. Графік провів кілька діб у в’язниці , під час суду свідчив про те, що не мав стосунку до політичної діяльності. Там же, у суді, Яків весь час щось занотовував до блокноту. Його попросили показати записну книжку й виявили, що під час засідання він намалював усіх, хто перебував у залі суду. Це зробило велике враження на присутніх, стало ясно, що Гніздовського ніщо не цікавить, крім мистецтва. Усі обвинувачення з художника були зняті.
Пізніше Гніздовський навчався у Варшавській академії мистецтв, стипендію на навчання у Варшаві художнику надав митрополіт Андрей Шептицький. Через через початок Другої світової війни перевівся до Загребської академії мистецтв, що у Хорватії. Виїхавши із Заґреба в 1944, опинився в таборі для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де пробув довгі 5 років. Свої враження від таборового життя Гніздовський зобразив 1948 року на картині “Скитальці” (“Переміщені особи”).
У 1949 році переїхав до США і оселився в місті Сент-Пол (Міннесота), працював дизайнером в рекламній фірмі.
У 1950 році на виставці графіки в Міннеапольскому інституті мистецтв за дереворит «Кущ» йому була присуджена друга премія. «У середині 1950 року, десь по році мого перебування в США, я випадково довідався про запляновану виставку графіки в Інституті мистецтва у Міннеаполісі. Я послав туди два дереворити, і коли прийшов на відкриття виставки, з подивом побачив під моїм дереворитом червону стяжку. Це була друга, так звана закупна нагорода; тобто після виставки мій дереворит мав бути включений до постійної збірки”, – згадував у своїх спогадах графік.
Ще одна нагорода була присуджена Гніздовському через кілька тижнів на торгово-промисловій виставці штату Міннесота, що вплинуло на його рішення переїхати в Нью-і займатися виключно мистецтвом. В 1954 році відбулася його перша персональна виставка в США, а пізніше галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворізів «Сосни».
У своїх роботах у техніці дереворізу (Гніздовський різав переважно на вишні, груші, буку або яблуні і робив відтиски на японському папері васі), майстер переважно зображував рослини і тварин через відсутність коштів для оплати натурщиків. Та змушена заміна стала унікальною творчою ознакою стилю митця.
Художник був постійним відвідувачем ботанічних садів Нью-Йорку та Бронкського зоопарку. Коли померла одна з «моделей» Гніздовського, оранґутанг Енді, Бронкський зоопарк відразу ж придбав у художника ксилографію з його зображенням. У 1954 році Яків Гніздовський отримав американське громадянство, однак постійно наголошував, що він – українець.
“Я опинився в Нью-Йорку з мінімальним знанням мови, майже з повним незнанням умов і ще з меншими засобами, з самим тільки бажанням бути незалежним мистцем. Як забуте африканське плем’я, що за сприятливих обставин дістало незалежність, до якої не було підготоване, не маючи ні засобів, ні досвіду, ні союзників, ні точного пляну. Я не мав ні відповідного місця до праці, ні засобів придбати матеріял. Мусив установити ієрархію важливости для речей. Фарби повинен мати: це головне. Але вони могли бути і були дешевші. Льняне полотно я замінив на старий мішок. Став постійним клієнтом однієї з великих крамниць у нижній дільниці східнього Нью-Йорку, де за центи купував старі мішки”, – згадував Гніздовський.
У 1956–1958 роках графік працював вже у Парижі, де і одружився з Стефанією Кузан — донькою вихідців з України. Там відбулися три успішні виставки митця – не тільки графіки, але й живопису, кераміки і скульптури.
Вже за кілька років Гніздовський став всесвітньо визнаним майстром, його роботи експонувалися в країнах Африки та на Близькому Сході, у Великобританії, Західній Німеччині, Чехословаччині, Японії. Його гравюри стали темою документального фільму «Вівці в дереві», який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку.
Художник помер 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку, був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова, та у 2005 року відбулося перепоховання урни з його прахом на Личаківському цвинтарі у Львові. Цікавий факт: як повідомляли «Подробности» в сюжеті про перепоховання праху митця, на його пам’ятнику у Львові – фотографія майстра, зроблена після закінчення семінарії. На ній Яків Гніздовський сидить на тому самому місці на Личаківському цвинтарі, де сьогодні знаходиться його могила.
Роботи художника прикрашають найкращі колекції світу. Стефанія Гніздовська, вдова художника, передала в дарунок музеям у Києві, Львові і Тернополі ряд його робіт.
У цьому році Гнідовському виповнилося б 100 років, і вже 30 років як він пішов з життя. Та його овечки і досі йдуть собі неспішно деревом, папером і внутрішнім простором глядачів.
Євген Манженко, Перша електронна газета