Прийняття закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» викликало цікавий ефект: бурю суперечок і обговорень в інтернеті і на кухнях – і практично нульову реакцію з протидії йому «в реалі». Що це означає? Для того, щоб з’ясувати це, Cultprostir замовив «Українській маркетинговій групі» (UMG) соціологічне онлайн-опитування на цю тему.
І ось що воно показало:
Закон про «декомунізацію» отримав широкий розголос – лише 8% не знають про його прийняття. При цьому тільки 6% опитаних читали повний текст Закону. Тому не дивно, що частка тих, хто схильний до своєрідних міфів про начебто заборону Компартії України і комуністичної ідеології в цілому, висока (58% і 55%). Втім, більшість опитаних чітко розуміють, що прийняття Закону направлене на заборону пропаганди комуністичної та нацистської символіки, її виробництва та розповсюдження, а також покликане засудити ці режими (74% і 65% відповідно).
Більше половини опитаних вважають, що в країні зараз є важливіші завдання, які потрібно вирішувати (52%). У той самий час підтримують прийняття закону зараз або в майбутньому 46%. Основними дискусійними моментами прийнятого Закону в сприйнятті респондентів можна назвати те, що він розцінюється як посягання на історію (25%), а також «фінансові» причини: зміна назв – дороге задоволення (23%) і може дати привід для крадіжки грошей, виділених для цього (24%).
Інфографіка: Дмитро Растворцев
Насправді, якщо вдуматися, прийнятий Закон просто констатує вже доконані зміни в Україні. «Ленінопад», прокотившись країною, не зустрів майже ніякого опору; прийдешні масові перейменування вулиць також зустрічаються українцями або з розумінням, або, в гіршому випадку, з пасивним неприйняттям – тобто без спроб їм протистояти; в той же час «перегини на місцях» поки що вельми рідкісні: гучне знищення безневинної мозаїки в Києві тому й стало гучним, що є винятковим. Інше питання, що швидкість змін викликала певний острах у розважливої (і тому традиційно інертної) більшості. «Воу-воу, полєгчє!» – буцім говорить суспільство. Але протистояти змінам, судячи з усього, не збирається.
Ще одна цікава проблема, що виникла у зв’язку з прийняттям Закону – це те, як він позначиться на перспективах лівих партій – політичних сил, як старих, так і гіпотетичних нових, що сповідують марксистську ідеологію. Зокрема, на «Лівій опозиції», про створення якої заявили лідери Комуністичної партії Петро Симоненко і Прогресивної соціалістичної партії Наталія Вітренко. Цю тему для нас прокоментував політичний оглядач і журналіст Леонід Швець: «Про електоральні перспективи “Лівої опозиції” яскравіше за все говорить те, що ПСПУ Наталії Вітренко востаннє потрапляла до парламенту в минулому сторіччі – в буквальному сенсі, в 1998 році, а КПУ Симоненка не подолала партійний бар’єр на минулих виборах. Випадання Криму із суми регіонів, де традиційно сильні прорадянські настрої, – потужний удар по шансах старих лівих. У 2012 році, наприклад, у Севастополі майже 30% виборців голосували за Компартію. Схожа ситуація з Донбасом, який ще невідомо як і коли повернеться до загальнонаціонального голосування. На решті території хвиля декомунізації і неприйняття проросійської (в умовах війни!) позиції робить остаточно маргінальним вибір на користь комуністів та їхніх попутників, які були, в свою чергу, попутниками Януковича і К. Тобто міркування двох збитих льотчиків, Вітренко і Симоненка, зрозумілі – удвох начебто брести веселіше, але злетіти вже не вийде ніяк. До речі, не факт, що і брести довго вийде: відносини Наталії Михайлівни і Петра Миколайовича ніколи не були теплими. При цьому проблема відсутності сучасних лівих в політичному спектрі України надзвичайно гостра. Капіталізм в його місцевих проявах абсолютно дикий, але ніякого організованого і прагматичного, не заради кон’юнктурного популізму, відстоювання інтересів людей найманої праці не спостерігається. Грамотні зусилля в цьому напрямку повинні принести серйозний успіх тим, хто виявиться на них здатний. І – так, червоний прапор новим українським лівим, якщо вони знайдуться, протипоказаний. Не тому, що це протизаконно, а тому, що веде в замшілий смисловий ряд».
Соціологічне опитування було проведено компанією UMG на замовлення Cultprostir. Опитування проводилося в травні 2015 року. Тип дослідження: Онлайн-опитування. Вибірка: Репрезентативна онлайн-користувачам, випадкова. У респондента була можливість вибрати не один, а кілька варіантів відповіді на кожне запитання.
Альберт Цукренко, http://cultprostir.ua/