Дискусії з приводу перейменування вулиць в різних українських містах та селах дедалі частішають. А особливо актуальним ця тема стала після 9 квітня, коли Верховна Рада України прийняла закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.
Згідно з документом органи місцевої влади у шестимісячний термін після набуття ним чинності мають подати парламенту пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму. Після цього Верховна Рада в тримісячний термін має опрацювати ці пропозиції та рекомендації Українського інституту національної пам’яті з цього приводу і прийняти остаточне рішення. Закон вже встиг викликати бурхливі обговорення з приводу можливих нових-старих назв обласних центрів тих чи інших вулиць та навіть деяких сіл чи селищ. Небайдужі до цієї проблеми з’явилися і в Новій Празі.
Зі своїми пропозиціями щодо перейменування звернувся й фронтовик Олександр Тихонович Чумак. Він пояснив, що у 90-х роках через помилку селищної ради одну з вулиць назвали на честь Героя Радянського Союзу Макара Ткачова, вважаючи його новопразьцем. Але, насправді, він народився на Дніпропетровщині. Така помилка виникла тому, що це питання люди глибоко не вивчали, вважає Олександр Тихонович.
У книзі «Нова Прага – селище хліборобів», виданій у 1987р. Федором Оксаничем, також йшлося про те, що Ткачов – новопражець. Будучи певним у тому, що це підміна історичних фактів О. Чумак тривалий час вивчав це питання і дійшов висновку, що вулиці у селищі мають називати лише на честь своїх земляків. Відтак ветеран виступає з пропозицією перейменувати вулицю Макара Ткачова на Петра Стріленка, відважного льотчика часів Другої світової війни. Каже, що навіть, коли очолював місцеву ветеранську організацію, виступав із цієї пропозицією перед територіальною громадою. І нещодавно звертався до селищної ради з цим питанням, але нічого, крім відмов, там не почув. Мовляв, коштів немає, люди – проти перейменування.
Слід зазначити, що якщо врахувати вищевказаний закон, то в Новій Празі загалом потрібно перейменувати щонайменше 15 вулиць, які носять радянські назви. І хоча кажуть, що змінювати не будувати, але чи всі новопразьці погодяться, аби їх сьогодні торкнулися ці зміни. – Переважна більшість жителів – проти цього, – каже селищний голова Ольга Горбенко. На її думку, останнім часом перейменування вулиць перетворюється на елемент політичної акції або спроби привернути до себе увагу. Мати загиблого учасника АТО Максим Озерова – Надія Володимирівна Озерова, яка нині мешкає по вул. Кірова, не погоджується з тим, щоб вулицю перейменували на честь її сина.
«Людська пам’ять насправді дуже коротка, історія часто змінюється, тому не варто втілювати у життя такі зміни», – каже Надія Озерова. А от мама Артема Пойди – Валентина Володимирівна, яка нині мешкає по вул. Леніна, до задуму з перейменування вулиці на честь cвого сина ставиться позитивно, і була б не проти перейменування.
«Сьогодні часто з’являються пропозиції щодо декомунізації і запровадження нових назв. І це непогано. Наша сім’я не проти. Головне, щоб люди наважитись на нові рішення», – говорить Валентина Пойда.
Часто після значних подій у країнах або змін влади політики швидко намагаються увічнити це шляхом перейменувань та запровадження інших новацій. Фактично після Євромайдану хвиля перейменувань та створення нових пам’ятників торкнулася і багатьох міст та селищ нашої держави. Однак у Новій Празі поки що до конкретних кроків у реалізації цих ідеї справа не дійшла. Боротьба з радянськими назвами тільки починається. Що робити, якщо хтось не бажає жити на вул. Леніна, Енгельса чи Кірова?
«Для того, щоб розпочався процес перейменування вулиці, сільському/селищному/міському голові подають пропозицію, що ось таку то вулицю варто перейменувати, чому і якою має бути нова назва – пояснює О. Горбенко. – Згідно діючого законодавства, пропозицію може внести будь-який громадянин України, іноземець, особа без громадянства, які на законних підставах знаходяться на території України, об’єднання громадян, трудовий колектив, будь-який державний орган.
Процес перейменування може розпочати сам сільський (чи селищний) голова, секретар чи депутат місцевої ради. Пропозицію розглядають не більше 45 днів і виносять на обговорення, після яких протягом 2 тижнів мають бути оприлюднені їхні результати.
Одразу після перейменування вулиць вносити зміни в реєстраційні документи на власність, паспорти і тому подібне не потрібно. Але у разі зміни власників чи продажу майна, це все доведеться робити».
Наостанок хочеться додати, що все ж частина людей вважає, що історію треба шанувати такою, якою вона була. Але більшість новопразьців непокоїть те, що в результаті перейменування їм доведеться займатись переоформленням документів. Та чи доречно це, коли країна перебуває у стані війни та в складних економічних умовах?! Чи треба чіпати минуле, чи краще турбуватися про майбутнє?! І таких риторичних питань у читачів може виникнути безліч. Але щоб ми не робили, які б думки нам не дошкуляли, якби не змінювалось наше життя, все ж назви вулиць пов’язані з історичною пам’яттю народу, а отже, ними не можна маніпулювати, вони повинні об’єднувати, а не роз’єднувати. А це значить, що до питання треба підходити лише з розумом і вирішувати його варто спільно – усією громадою, з найменшим супротивом від людей.
Наталія Луценко для Першої електронної газети