Рейдерство в Україні вже давно стало явищем, до якого українці звикли, як і до рекету в буремні 90-ті. Здається, після зміни влади в Україні мало б кардинально змінитися й ставлення до бізнесу. Однак люди змін на краще так і не бачать. Ласі шматки, в тому числі й земельні, в будь-який спосіб спритним ділкам і зараз дуже кортить прибрати до своїх рук. Вберегти свою землю від рейдерства намагаються вберегти і жителі сіл Чарівного та Мирного Бобринецького району, на землях яких працює ДГ «Червоний землероб».
В користуванні «Червоного землероба» нині 4200 гектарів землі. Це єдине державне сільгосппідприємство в Бобринецькому районі (таких і в Україні на пальцях перелічити можна) та ще й підконтрольне Кіровоградській державній сільськогосподарській станції та Національній академії аграрних наук України, з якими й має погоджувати всі свої дії.
Чарівненська громада — єдина в районі, де після реформування аграрної галузі сільчани не отримали паїв, бо земля залишилися державною, точніше, НААНУ. Щасливчиками стали лише ті, хто декілька років тому узяв по два гектари із 90 га земель запасу.
Отож цей ще неприватизований чотиритисячний з лишком шмат землі багато хто оглядає своїм комерційним оком. Причому навряд чи хтось переймається, щоб чарівненці й мирнівці нарешті отримали те, що і всі люди в селах. В минулі роки його намагалися прив’язати до одного з агрохолдингів, від якого, на щастя, «відбилися». Потім влада привезла сюди нібито гарного інвестора з Кореї, але цей розафішований проект так і застряг. Торік не без підтримки бобринецького керівництва землі господарства пропонували передати під опіку одного з фермерів району. Однак люди, дивлячись на його «турботу» про село, де він вже має чимало землі, такого господаря на чарівненські поля не пустили.
До силового протистояння з невідомими чоловічками у балаклавах зі зброєю в Чарівному ніколи не доходило. Але тут інша колізія, що створює неспокій у господарстві і людям в громаді. Нещодавно за підписом такого собі Іванченка Сергія Андрійовича посипалися листи-скарги на його керівника у найвищі органи влади, в Генеральну прокуратуру про нібито бєспрєдєл в «Червоному землеробі». Автор зазначає, що він колишній працівник підприємства, хоча, як з’ясувалося, такої людини тут і близько немає. Зате перевірки з численних служб, як в андропівські часи, на анонімку не забарилися. Їх суть ми переповідати не будемо, оскільки в анонімника виступити відкрито мужності не вистачило.
Невдовзі ще одна скарга в ті ж самі інстанції — вже колективна. Підписані люди справді живуть у селі, але до листа, як заявили і перевіряючим, і на зборах, ніякого відношення не мають. Люди кажуть, що навіть не фахівцю видно, що лист писався однією рукою і майже з однаковими підписами. Але на верхах чомусь цього до уваги не взяли. Для багатьох це був справжній шок, адже звикли жити в селі по-людськи, в разі якоїсь проблеми так само її й вирішувати. А тут приїздять додому правоохоронці й кажуть: ось лист-скарга, яку ви підписали… Хто стоїть за цими листами, наразі невідомо. Єдине, що можна сказати: автор (чи група авторів) непогано обізнані у справах господарства, особливо суддівських перипетіях. Образливо людям і за те, що коли в селі худобу крадуть, то серйозно розслідуванням навіть ніхто не займається.
Директор підприємства Петро Панібратець проаналізував діяльність господарства, рентабельність якого, до речі, попри всі негаразди торік склала 5%. Тут навіть продовжують займатися тваринництвом, про яке аграрії Бобринеччини і згадувати не хочуть. В «Червоному землеробі» це 25 робочих місць. І хоча в Бобринецькому районі майже в половині громад фермери обробляють приблизно такий же обсяг угідь, але сотнею офіційно працюючих похвалитися нікому. Тут же усім роботу дають, було б бажання працювати. Нині навряд чи якась сфера бізнесу в районі може чимось похизуватися, що вже й говорити про підприємство державне з усім його податковим навантаженням.
Як не сутужно зараз з цінами на пальне, добрива і т.д., але «Червоний землероб» за 5 місяців заплатив 700 тисяч податків. Торік виділив близько півмільйона гривень на утримання водогону, допомогу школі, іншим закладам соцсфери, підтримку культурно-спортивних заходів, по можливості постійно опікується й пенсіонерами. В держпідприємстві високих заробітків платити не мають змоги, тому дехто переходить на роботу до фермерів. «Так, проблем сьогодні у нас багато. Але я ні від кого нічого не ховаю, завжди готовий вислухати будь-яку пропозицію та її обговорити. Ніякої землі господарства ми не продаємо й не розбазарюємо. З деякими представниками бізнесу співпрацюємо на договірній основі. Господарство має від цього хоч і невеличку, але все-таки користь», — каже Петро Іванович.
Жителі громади висловилюють тверду підтримку керівнику «Червоного землероба». Кожному, звісно, вгодити він не може та й не намагається, бо усвідомлює свою керівну місію на підприємстві і в громаді. Але і працівники розуміють: якщо зникне господарство, то й село по цеглині можуть розібрати. Про свою підтримку також заявили голова райради Іван Танасієнко, голова РДА Сергій Шевченко, голова “Ради сільгоспвиробників району” Сергій Німенко, начальник управління соцзахисту населення Наталія Сабліна, сільський голова Микола Крамаренко, які переконані в необхідності збереження господарства.
Щодо анонімок і перевірок, то колектив господарства ухвалив звернення до владних органів держави та Генпрокуратури – аби припинили тероризувати «Червоний землероб», і вважають це черговою прихованою рейдерською атакою. Більше того, люди, чиї імена в «посланнях», тепер вимагають встановити автора, бо вважають, що він завдав їм моральних страждань. Прикметно, що посипалися ці анонімки саме тоді, коли зажевріла надія на розпаювання державних земель.
До речі, за дорученням зборів працівників «Червоного землероба» директор підприємства звернеться до аграрної академії, аби та дала дозвіл на виділення учасникам АТО 60 гектарів землі господарства.
Ігор Леус для Першої електронної газети.