Вчора, 18 червня, у Кіровоград приїжджала відомий український мовознавець і соціолінгвіст – Лариса Масенко, яка, крім аналізу проблем, пов’язаних з двомовністю в Україні, розповіла кіровоградцям про мовознавчий аспект перейменування Кіровограда.
Читайте більше: Кіровоградцям розповіли про двомовність як каталізатор війни
Після відкритої лекції Лариса Терентіївна поспілкувалася з кореспондентом Першої електронної газети і по-науковому пояснила мовознавчі аспекти, які пов’язані з варіантами назв для перейменування Кіровограда.
«Мій чоловік родом з Кіровограда і я сама вважаю себе частково кіровоградкою. Тому проблема перейменування міста для мене важлива, і я відслідковую ситуацію, що склалася у регіоні, – говорить Лариса Масенко. – На мою думку, серед запропонованих найбільш вдала назва Інгульськ. По-перше, вона відповідає принципам творення українських топонімів. Адже назви населених пунктів в основному створюються двома шляхами – від річок, які знаходяться на території, та від імені особистостей, які прославили населений пункт. По-друге, на відміну від інших запропонованих назв (таких як Кропивницьк, Тобілевичі), Інгульск – найбільш підходяща для словотворення назви регіону у майбутньому. Наприклад, Інгульська область, Інгульський район. Чого не можна сказати про інші варіанти».
На аргумент одного з присутніх про те, що -ськ- нетиповий для українських назв суфікс, Лариса Терентіївна, пояснила: «В українському словотворі для власних назв суфікс -ськ- – третій по-популярності. Його випереджають лише словотвірні суфікси -енк (о)- та -ук- (-юк-)».
Крім того Лариса Масенко як мовознавець і соціолінгвіст, який займається вивченням питань мови не один десяток років, переконана, що повертати Кіровограду ім’я цариці Єлизавети зовсім не варто. Адже, незважаючи на міф, буцімто місто названо в честь святої Єлисавети – міф лишається міфом.
«Назва «Єлисаветград» по своїй суті – російська. Словотвірна основа «град» – більше притаманна для російських топонімів: Волгоград, Калінінград, Петроград», – стверджує Лариса Терентіївна.