Олександрівська районна газета 13 червня вийшла під ювілейним – 10-тисячним номером газети „Вперед”. Про це… повідомила виконуюча обов’язки головного редактора редакційно-видавничого об’єднання «Олександрівщина», до складу якого входить газета, Галина Шевченко.
З її слів, у березні цього року районка святкувала й інший, не менш приємний, ювілей – 80-річчя з дня виходу.
«Датою заснування газети офіційно вважається 1 березня 1935 року. Хоча насправді цей день не є точним. На жаль, до сьогодні ніде, ні в редакції, ні в різних архівах, першого номера газети, яка того часу носила назву „Більшовицький шлях”, не збереглося. Впевнено можна сказати лише про рік заснування. А день коливається між лютим і березнем,» – розповіла Галина Шевченко.
Редакція володіє примірниками лише з 9 лютого 1944 року. Зрозуміло, що випуск газети було відновлено вже через місяць після звільнення району від фашистських окупантів. Виходить, що у роки, коли наш край знаходився „під чоботом” окупантів, районку було „заморожено”. Відтоді відлік йде після 1102 номера. Отже, мабуть, тисячний номер припадав на передвоєнний час. До речі, з десяток перших номерів газети тоді вийшли розміром, як одна четверта розміру нинішньої газети.
2-тисячний номер, який вже іменувався „Радянський патріот”, побачив світ 21 жовтня 1954 року. 3-тисячний номер знову має нову назву – „Шлях до комунізму” – і датується 8 травня 1962 року. А вже майже через місяць – 2 червня 1962 року газета змінює назву на „Вперед”, яку носить і тепер.
Тому 4-тисячний номер „впередівки” вийшов 19 жовтня 1968 року. Ювілейний – 5-тисячний – випуск припав на 25 березня 1975 року. 6-тисячний – на 22 серпня 1981 року. 26 січня 1988 датувався 7-тисячний номер газети, 26 вересня 1995 року – 8-тисячний. 9-тисячна газета з’явилася 24 вересня 2005 року. І ось майже через десять років – 10-тисячний.
За всі ці роки газета мала різні тиражі – від 11 тисяч до 4-х тисяч. Та, навіть маючи останній, у „Вперед” один з найкращих тиражів в області.
У „Вперед” були й різні засновники: на початку існування і майже п’ятдесят шість років – Олександрівський РК КП(б)У та районна рада депутатів трудящих; з 29 серпня 1991 року по 12 грудня 1992 року – лише Олександрівська районна рада народних депутатів. А з 12 грудня 1992 року і по нині – можна сказати, засновники незмінні – районна рада та районна державна адміністрація.
Пережила газета й різні періоди. Інколи особливо допікала цензура. Але навіть за радянських часів „впередівка” не відчувала такого тиску і контролю з боку засновників, як торік. Про „практику” тодішнього голови райдержадміністрації Сергія Шпирки тримати під контролем місцевий друкований засіб масової інформації (власноруч правити на свій розсуд матеріали чи знімати їх з номера) стало відомо й у Кіровограді. У той період навіть редактори комунальних газет області звернулися до губернатора Сергія Кузьменка дати окреме доручення головам райдержадміністрацій, аби ті припинили подібну ганебну практику вичитування випусків газет перед виходом. Та що там обласний центр! Про „владу” Сергія Шпирки над газетою було відомо й у Києві, у Національній спілці журналістів України…
Саме «Вперед» дала путівку у велике журналістське життя нині відомимв Україні тележурналістам, колишнім олександрівцям, які давно вже кияни, – Василю Бирзулу, Тамарі Метерчук (Пузир), радіожурналітсці Людмилі Черняк (Охріменко), багаторічному власкору по Черкаській області газети Верховної Ради України «Голос України» Лідії Титаренко (Чернявська). «Районка ними гордиться!» – зазначила Галина Шевченко.