Перша електронна газета разом з Інститутом національної пам’яті продовжує серію публікацій біографічних довідкок катів нашого народу, іменами яких названі вулиці нашого Кіровограда, підготовлені спеціалістами Інституту національної пам’яті.
Конєв Іван Степанович (1897–1973). Радянський військовий діяч. Один із організаторів військо-вого придушення антибільшовицьких повстань у Росії, Угорщині.
Син селянина. У 1918 р. вступив до РКП(б) і Червоної армії, військовий комісар Миколаївського повіту. Під час громадянської війни воював в Сибіру і на Далекому Сході. В 1921–1922 рр. комісар штабу Народно-революційної армії Далекосхідної республіки. Після війни командував 2-ю стрілецькою дивізією, корпусом. З 1937 р. депутат Верховної Ради СРСР. У 1938–1940 рр. командувач 2-ї окремої Червонопрапорної Далекосхідної
армії. У 1940–1941 рр. командувач військами Забайкальського і Північно-Кавказького військових округів.
Під час Другої світової війни командував 19-ю армією, Західним, Калінінським, Північно-Західним, Степовим, 2-м Українським і 1-м Українським фронтами. У жовтні 1941 р. зазнав нищівної поразки під Орлом і Вязьмою, за що був розжалуваний до заступника командувача фронтом. Брав участь у боях під Смоленськом, Московській і Курській битвах, битві за Дніпро, Вісло-Одерській, Берлінській і Празькій операціях. Керував ударом по Угорщині та Чехословаччині наприкінці війни.
В 1945–1946 рр. головнокомандувач Центральною групою військ і Верховний комісар в Австрії. У 1946 р. – головнокоман-дувач сухопутними військами і заступник міністра Збройних сил СРСР. У 1950 р. втратив пост головнокомандуючого, але зберіг посаду заступника міністра. У 1951 р. призначений командувачем військами Прикарпатського військового округу. У 1955–1956 рр. знову зайняв посаду головнокомандувача сухопутни-ми військами. В 1955–1960 рр. – 1-й заступник міністра оборони. Одночасно у травні 1955 – червні 1960 р. – головнокомандувач Об’єднаними збройними силами держав-учасників Варшавського договору. У 1961–1962 рр. головнокомандувач групою
військ у Німеччині. З 1962 р. у фактичній відставці.
Учасник придушення Кронштадтського повстання (1921). Керував придушенням народного повстання в Угорщині (1956).
Протягом 1990–1992 рр. всі пам’ятники Конєву, встановлені в Східній Європі, було демонтовано.