Традиційно напередодні 9 травня народний депутат України Станіслав Березкін провідує своїх земляків-ветеранів, які живуть у селі Високі Байраки Кіровоградського району.
Іван Олександрович Безушко – інвалід війни першої групи. Йому 89 років, але незважаючи на вік, має ясний розум та цікавиться політикою, хвилюється за своїх внуків та правнуків, бо в країні війна. А він добре знає, що це таке. Його забрали на війну у 18 років, був водієм-механіком самохідної установки, дійшов до Берліна.
Показує фото своєї молодості. «Отут я щойно повернувся з війни!», – розповідає своєму земляку Станіславу Березкіну. Кучерявий, усміхнений та щасливий дивиться на нас Іван Олександрович. «Хіба ми думали, що нашим внукам та правнукам доведеться воювати, нинішня війна ще більше підірвала мені здоров’я», – говорить ветеран.
«Ми з вами відсвяткуємо ще одну перемогу, тільки бережіть себе. Ви – наша гордість та приклад для молоді», – сказав Станіслав Березкін.
92-річний Петро Гаврилович Крикуненко зустрічає гостей зі сльозами на очах. «Ноги геть не носять, болять», – каже ветеран. «Ну все тоді збирайтеся, повеземо вас у госпіталь, нехай трохи підлікують», – умовляє ветерана Станіслав Березкін.
«Добре, поїду. Але ж у нас дорога до міста гірша, ніж до Берліну, не дійдеш!», – каже ветеран. Пожартувавши, домовилися, що дідуся відвезуть після свят у госпіталь.
«Я пішов на війну вже коли вона закінчувалася, у 1945 році, а додому повернувся у 1947. Пригадую Румунію, як нас зустрічали місцеві жителі з пасками та крашанками, раділи нам, проводили мітинги. А ми не мали що їсти, навіть чорного хліба, ходили у вилинялих гімнастерках», – розповідає ветеран.
Після війни своїми руками збудував хату, одружився, все своє життя працював ковалем. Досліджує історію свого села. «А ви знаєте, що у Високих Байраках жили козаки, які з різних причин не могли воювати. Вони вирощували коней для козацьких загонів, які стояли у Аджамці», – ділиться своїми знаннями Петро Гаврилович.
«Я так думаю: от Німеччина для німців, у Франції живуть французи, а Україна повинна бути для українців», – переконаний ветеран.
«Я з вами погоджуюся, українці самі повинні вирішувати, в якій країні та як їм жити, ми обов’язково переможемо. Головне щоб ви були здорові, наступного року нас так само зустрічали», – сказав Станіслав Березкін, прощаючись.
Цьогоріч напередодні 9 травня представники благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір» провідали 350 ветеранів, записали їхні спогади про Другу світову війну та передали їм продуктові набори.
Пам’ятаємо, перемагаємо!