Нинішній склад Кіровоградської міськради на зорі своєї діяльності вирішив, що Кіровоградське середмістя містить неправильні топоніми. Тож, у центрі вперше в історії нашого “града” з’явився гібридний русько-український варіант назви – вулиця Дворцова (колись вона була і Дворцовая, і Ленінська, і Леніна). Правда, не зрозуміло на честь якого громадянина Дворцова її назвали. Минуло кілька років і от…
Читайте також: Кіровоградські вулиці досі носять безграмотні назви?
Перший квартал «вулиці Дворцова» відзначився тим, що у 1996 році тут було ліквідовано 9-ту окрему бригаду спеціального призначення, на її базі створено 50-й навчальний центр спеціальної підготовки Головного управління розвідки, а 2013 році – і його закрили.
Другий квартал – монумент М. Кропивницького перенесли від центрального входу до театру, поставивши спиною до відвідувачів, які прямують на зустріч із прекрасним.
Неподалік монументу прив’язують дротом чи шпагатом афіші.
А навпроти пам’ятника і театру сиротіють відра Наталки Полтавки, біля яких не культурні люди влаштовують смітники. За відрами під стінами колишнього кавалерійського училища – залишки тротуару і відмостки.
Колись тут лежала «петрівська» бруківка ручної роботи. Але її демонтували і вивезли в невідомому напрямку ще на початку 2000-х (кажуть, тепер вона лежить на подвір’ї заміського будинку одного з місцевих можновладців).
Третій квартал «вулиці Дворцова» після нападу на Україну Росії-агресора увічнив у меморіальній дошці білогвардійську окупаційну газету “Война и мир”. На ній сфальсифіковано час її виходу (1918 – 1919 роки, насправді ж – лише кілька місяців 1919 р.), а ще «підправлено» життєпис композитора Шимановського, якого неправдиво названо працівником цієї україноненависницької газети.
По всій «вулиці Дворцова» височіють облуплені стіни других поверхів запущених “дворців”. А з усіх боків їх обсіли меншенькі “дворці” – сарайчики і шала шики, з якими веде безвиграшну війну міська влада.
Читайте також: Кіровоград – місто літніх майданчиків чи пивних палаток?
А може спробувати назвати вулицю Театральною (якщо, звичайно, колектив театру не буде проти)? Чи – Мистецькою? Адже тут присутнє архітектурне, садово-паркове, сценічне, музичне, хореографічне, художнє (музей О. Осмьоркіна) мистецтво і мистецький факультет (окупований згаданою білогвардійською дошкою) КДПУ ім. В. Винниченка.
І щоб на ній співав хор Любовича, а поряд грав оркестр. І танцювали “проліски” і “майдансери”. І йшли костюмовані артисти. І вабили око малі скульптурні форми (нинішній “чорний” двірник підходить тільки для Дворцової).
… Якщо сьогодні перейти Велику Перспективну, то тут знову постають “літні” круглорічні споруди, які суперечать, а може підтверджують, неоковирність назви вулиці й ілюструють байдужість до неї заможних підприємців, які засіли у міській владі і нав’язали людям свого “Дворцова”. А попереду буде ще гірше, бо ці самі люди взялися за переіменування цілого міста!
Сергій Заболотний для Першої електронної газети.